Друзів зрозуміти можна - вони машину шукали. А в Сані машина була. На п'ятий день Саня зрозумів, що їхати доведеться. Дружині сказав, що їде до мами, коханці - як як не дивно, те ж саме. Обом обіцяв повернутися до вечора.
Балакуча орава Саніних друзів дістала горілку і почала рибалити ще в машині, о шостій ранку. На півдорозі снасті закінчилися, і довелося зупинятися, щоб купити ще. Після прибуття на місце риболовля продовжилася, і через години три-чотири Саня, як найбільш тверезий, був відряджений за новою порцією наживки. І закуски.
До вечора друзі висіли на Сані і вмовляли:
- Ну, давай, випий із нами. Ось ми тобі налили, ось тобі килечка. Залишайся!
Саня з повною до країв склянкою в руці лише мотав головою - не буду, мовляв. Йому мав розвести всіх по домівках, і залишатися на ніч не хотілося.
- Ну, гаразд, - зглянулися друзі, - Дуй додому. Ми залишимося. Самі завтра доберемося.
Ходімо, до машини проведемо. Саня вийшов на галявину... і обімлів.
Його рідна "четвера" стояла на колодах. Коліс у машини не було.
Зняли. От же, блін, з'їздив до мами! Що робити? Як відмазуватися?!
Друзі теж притихли і тупцювали навколо бідолахи. Потім один із них боязко торкнувся за плече:
- Ну, чого, Сань... Завтра вранці що-небудь придумаємо. На ось, сьорбни для заспокоєння.
Саня мовчки з'їв склянку горілки в три ковтки. І тут друг повернувся кудись у бік лісу і закричав:
- Народ! Усе, він випив!
Із кущів викотилися чотири Санині колеса.
