1. Ведмедя
Купуєш 20 банок горохової каші, йдеш в ліс, відкриваєш, кидаєш в барліг. Якщо ведмідь тупий (90% випадків), він відразу все зжирає. Якщо розумний (10%) - запитає, від кого підгін, скажеш "грінпіс", у нього більше питань немає. Сидиш біля барлоги тихо, чекаєш, коли він там спердиться до посиніння. Як тільки біля барлогу перший пролісок зів'яне - кидаєш в барліг сірник. Збираєш хороші шматки з дерев, забираєш. Або тікаєш від палаючого ведмедя, як пощастить.
2. Зайця
Купуєш мішок солі, ходиш солиш скрізь траву. Заєць нажреться, починає бігати на водопій. Помічаєш його стежку, ставиш на ній мишоловку. Заєць з мишоловкою на нозі вже бігає повільніше, з двома мишоловками ледве ходить, з трьома сидить плаче, вільною рукою показує, що здається. Підходиш, надягаєш йому четверту, зв'язуєш руки вухами, несеш додому. Вдома показуєш йому духовку. Якщо заєць тупий (70% випадків), то туди йому і дорога. Якщо розумний (30%) - то буде танцювати тобі навколо ялинки і стукати лапками в барабан, скільки треба. Даси потім морквину, відпустиш. Або в духовку. Якщо погано навколо ялинки танцював.
3. Слона
Купуєш квиток, йдеш в зоопарк, там в найбільшій клітці - слон. Він в сто відсотках випадків розумний, до того ж полювати там на нього не можна. Тому робиш вигляд, що дивишся. А розумний слон робить вигляд, що йому насрати. І бреше. Глядачів відводять, а до нього йдуть чистити клітку. Коли її відкривають, він вибігає і намагається тебе затоптати. Ти швидко сереш, він підсковзається і падає. Обісраний слон з синцем у вісім квадратних метрів ніякої цінності для зоопарку не представляє. Пред'являєш права категорії С - і він твій.

У п'ятницю ввечері в мене сталася катастрофа. Помер мій улюблений ноутбук. А ми ж домовилися з Льошкою зустрітися ввечері в чаті і ну, самі розумієте Коротше, трагедія насувалася жахливенька.
Що було робити? Я зателефонувала Андрюшці - нашому системнику з роботи, і стала його просити - Андрюшенька, допоможи, типу, на все згодна і так далі.
Він чомусь сказав, що просто обожнює блондинок. Мені, звісно, було дуже приємно, тільки здалося, що він якось уїдливо сказав Ну, не важливо.
Андрюшенька, кажу, роби ж що-небудь! А то особисте життя горить!
Тоді він сказав, що зараз спробує увійти в мене дистанційно Я відповіла, що, типу, не проти вірту, але не так само швидко! Та й Льошка чекає.
Він пробурмотів ще щось приємне про блондинок і став голосно стукати по клавішах.

Справа відбувалася в маршрутці, що борознить простори одного зі спальних районів нашої столиці. Водії цієї "капсули смерті" придумали собі дуже кумедну розвагу, яку гідно оцінили всі пасажири. Суть у наступному:
"...стою на зупинці, як завжди, чекаю цю Газель. Під'їжджає. Ну так як я перший, отже лізу в перед. Вийшло так, що після мене в цю маршрутку, в найближчі 2-3 хвилини, ніхто не залазив. Ну, я сів, дав водієві 15 рублів за проїзд і тупо втупився у вікно. Він мовчки взяв гроші, завів двигун, вийшов із машини, обійшов її і відчинив мої двері, сказав "посунься" і сів поруч зі мною. Мій запитальний вигляд він проігнорував, лише посміхнувся. Мені стало дещо не по собі. У цей час із прибулої електрички повалив, втомлений після трудового дня, народ. Ну, хто куди, зрозуміло, маршрутка почала стрімко заповнюватися. Я знову запитально подивився на водія. Нуль уваги. Тим часом Газель остаточно заповнилася.
Народ уже передає гроші за проїзд, а водій, як сидів так і сидить. Так триває хвилин 5. Чується репліка такого характеру: "Ну і де цей мудак?!?!!!!!!", до ініціативної людини середніх років, яка і стала автором вище зазначеної фрази, негайно став підключатися незадоволений довгою відсутністю водія народ.
"І справді скільки його можна чекати, у мене вдома собака голодний...". Усі мешканці транспортного засобу занурилися в обговорення недоліків горе-водія. Вибравши паузу між невдоволенням пасажиром, водій повертається до основної маси народу і з диким обличчям гучно каже: "Бл@, якого хера ми чекаємо на цього розп@###я, я і сам прекрасно знаю дорогу!". Спритно відчиняє двері, біжить до водійських, сідає за кермо і з буксою рве з місця. У маршрутці запанувало зловісне мовчання. А я до того моменту зрозумів умисел водія, сиджу і з нетерпінням чекаю реакції пасажирів. Хвилин за 5 якийсь молодий чоловік сказав: "Мужик, гальмуй, спіймають - посадять, накрутять по повній програмі!!!" Відповідь: "та мені насрати, я в наступному будинку живу, зараз вилізу і хер мене хто знайде!!!" Знову мовчання. Я сиджу і з величезними труднощами стримую сміх, що розпирає мене. Водила зрозумів, що настав критичний момент і сказав: "гаразд, я і є водій, а це все жарт був, за проїзд передаємо". Не дивно, що крім мене ніхто не засміявся. Більша частина народу доїхала до кінцевої зупинки, до того ж мовчки, видно, від легкого шоку забули, де їм потрібно було попросити зупинитися."