Історія ця трапилася в ті давно забуті часи, коли відеомагнітофони були великою рідкістю і мої друзі зібралися на квартирі одного з них у віддаленому районі подивитися відео. Уже було далеко за північ, коли в господаря квартири пролунав телефонний дзвінок. Телефонував ще один спільний приятель, у якого виникла серйозна проблема. Річ у тім, що дівчина, за якою наш спільний приятель марно залицявся вже півроку, сьогодні погодилася, так би мовити, розділити з ним диво тілесного кохання. Проблема ж полягала в тому, що це диво ділити було рішуче ніде.

І тут приятель згадав про господаря квартири, в якій ми влаштували кінозал. У того батьки були у від'їзді і приятель благав його тимчасово надати житлоплощу для такого важливого побачення. Господар квартири пояснив, що вдома в нього вже перебуває група з 6 мужиків, яких подіти нікуди, оскільки метро зачинено, на тачку в них грошей немає, а надворі - зима, тому особливо не погуляєш. На наполегливі вмовляння приятеля було ухвалено рішення посприяти щастю закоханих і всій групі молодих людей сховатися у квартирі для того, щоб перечекати акт кохання.

Приятель обіцяв, що все займе не більше півгодини. Розсудивши, що півгодини - не час, народ став шукати відповідні притулки. Сховалися хто-де: у шафах, під диванами, один навіть для того, щоб було не дуже спекотно, роздягнувся і заліз на антресолі. Ключ, за домовленістю з приятелем, поклали зовні під килимок і в повній темряві стали чекати.

Місяць перший. Здрасссьте. Ось це жах - кругом одні мужики! Я одна, а їх десять (і серед них є симпатичні)! Звихнутися можна: спідницю краще не одягати (однаково, що гола), нікого ні про що не просити (або ще годину навколо тебе буде натовп мужиків, які галасують), попісяти не сходиш (перед картонними дверима до туалету завжди стоїть група працівників, які палять (і серед них, звісно ж, усі симпатичні). Усі напружено працюють і витріщаються в монітор, як божевільні. З подругою не поговориш, усі мужики розмовляють телефоном не довше ніж 5 хвилин і винятково по роботі, на сайт із колготками не полізеш, і Дженіфер Лопез не пообговорюєш. Звихнутися можна!

Місяць другий. Ну, начебто нічого. Писати можна ходити до сусідів (там окремий жіночий туалет), на сайті з колготками можна сидіти, якщо зробити морду цеглою. Дженіфер Лопез тут не катить, катить тут якась Аніта Блонд. Всі розмови про зимову гуму, моторну оливу і комп'ютерні мізки, мій Пежо 206 викликає у них презирливі судоми. До моїх прохань ставляться все набагато спокійніше, симпатичних мужиків з кожним днем стає все менше.

Місяць третій. Жити можна. Аніта Блонд - це німецька бабця з грудьми 10 номера, проти неї Дженіфер Лопез справді не котить. Шипована гума - відстій, зараз на ній ніхто не їздить, найкраще мастило - синтетика, сайт із колготками схвалено, подругу пред'явлено, її теж схвалено. Спідниця схвалена, кількість симпатичних мужиків зменшилася до одного. Мужики біля тубзика випаровуються після фрази: хлопчики, я хочу писати, фраза телефоном "я на іншому рівні" належить до мережевої стрілялки, а не до напруженої роботи.
Місяць шостий. Усі свої. Поміняла Пежо на дев'ятку, не фіга їздити на відстої, у Лопез товста дупа - не котить, вчора з мужиками впоралися в Doom із відділом логістики - з них ящик пива. Замовляли на сайті повій і консультувала своїх хлопців, як відрізнити рідні цицьки від силікону. Гаразд, мужики, піду-пописаю. Жодної симпатичної пики, хоч роботу міняй!

1 липня - Всесвітній день архітектури. Міжнародний день кооперативів.
2 липня - День працівника податкової служби України.
3 липня - Всесвітній день суриката.
4 липня - День судового експерта України. День незалежності (США).
5 липня - День слов'янських апостолів Кирила і Мефодія (Чехія).
6 липня День народження долара (1785).