Щоденник собаки:

8:00 Собача їжа! Найулюбленіша їжа!
9:00 Їдемо в машині! Обожнюю!
9:40 Прогулянка в парку! Найчудовіша прогулянка!
11:00 Почухали за вухом! Обожнюю людей!

Не хотів Саня на риболовлю їхати. Дуже не хотів. Як відчував. Але друзі весь тиждень умовляли - телефоном, по душах і по загривку.
Друзів зрозуміти можна - вони машину шукали. А в Сані машина була. На п'ятий день Саня зрозумів, що їхати доведеться. Дружині сказав, що їде до мами, коханці - як як не дивно, те ж саме. Обом обіцяв повернутися до вечора.
Балакуча орава Саніних друзів дістала горілку і почала рибалити ще в машині, о шостій ранку. На півдорозі снасті закінчилися, і довелося зупинятися, щоб купити ще. Після прибуття на місце риболовля продовжилася, і через години три-чотири Саня, як найбільш тверезий, був відряджений за новою порцією наживки. І закуски.
До вечора друзі висіли на Сані і вмовляли:
- Ну, давай, випий із нами. Ось ми тобі налили, ось тобі килечка. Залишайся!
Саня з повною до країв склянкою в руці лише мотав головою - не буду, мовляв. Йому мав розвести всіх по домівках, і залишатися на ніч не хотілося.

У компанію, яка є провайдером Інтернету і за сумісництвом комп'ютерним магазином, в відділ підключення юридичних осіб і простих смертних до ADSL заходить дівчинка років 20-ти. Передобідній час, хтось трендить по телефону з клієнтом, хтось розбирає договора - в загальному, контора займається своєю справою. Дівчинка невпевнено підходить до першого ліпшого менеджеру і каже:
- Здрастуйте, я з приводу Інтернету.
- Хочете підключитися?
- Ні, я з приводу роботи.
- Наскільки я знаю, в наш відділ немає вакансій. А в який відділ ви збираєтеся найматися?
- Не знаю.