Я люблю тривожитися душею за благополуччя друзів
Я люблю тривожитися душею за благополуччя друзів, щоб коли-небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
(Григорій Сковорода)
Я люблю тривожитися душею за благополуччя друзів, щоб коли-небудь зазнати також і втіхи... Бо що може бути приємнішим, ніж любов друга?
(Григорій Сковорода)Видно, що життя живе тоді, коли думка наша, люблячи істину, любить висліджувати стежинки її, і, зустрівши око її, торжествує і радіє з цього незаходимого світла.
(Григорій Сковорода)Все минає, але любов після всього зостається.
(Григорій Сковорода)Все минає, любов же ніколи, все тебе облишить, крім любого, в тобі сущого.
(Григорій Сковорода)Глупість тисячі нерозумних живописців не може примусити нас зневажати живописне мистецтво, а научає, що ця наука многотрудна, і тільки дехто з величезної кількості любителів її осягає.
(Григорій Сковорода)Для мене нема нічого дорожчого чи солодшого, ніж душа, яка мене любить, хоч би бракувало всього іншого.
(Григорій Сковорода)Любов ніяким чином не може бути вічною і міцною, якщо породжується тлінними речами, тобто багатством...
(Григорій Сковорода)Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.
(Григорій Сковорода)Не любить серце, не бачачи краси.
(Григорій Сковорода)Немає години, непридатної для занять корисними науками, і хто помірно, але постійно вивчає предмети, корисні як в цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання - не труд, а втіха... Хто думав про науку, той любить її, а хто й любить, той ніколи не перестає учитись, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
(Григорій Сковорода)Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самі лише гаманці, міки, валізи, - це верблюд, що любить пити каламутну воду і який за в'юками не може пролізти через тісні двері в країну вічності.
(Григорій Сковорода)Хіба не любов все повднуе, будуе, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
(Григорій Сковорода)Хіба не мертвою є душа, позбавлена істинної любові?
(Григорій Сковорода)Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не припиняє вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльний.
(Григорій Сковорода)Чисте серце перебуває в любові, а любов залишаеться в ньому ж.
(Григорій Сковорода)