Лід на те й родиться, аби танути
Лід на те й родиться, аби танути.
(Григорій Сковорода)Лід на те й родиться, аби танути.
(Григорій Сковорода)Лілея не знає фабрик - вона і без них красна.
(Григорій Сковорода)Легенький повітряний шум - випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселість уводить і оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша - слона.
(Григорій Сковорода)Люблю джерело і початок - вічні струмені, що течуть від випарів серця свого. Ріки стікають, потоки висихають, струмки зникають, тільки джерело вічно дихає випаруваннями, оживляє і прохолоджує. Одне джерело люблю.
(Григорій Сковорода)Любов ніяким чином не може бути вічною і міцною, якщо породжується тлінними речами, тобто багатством...
(Григорій Сковорода)Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.
(Григорій Сковорода)Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: прагнемо того, чого немає, і нехтуємо те, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здійснитися сподіване.
(Григорій Сковорода)Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
(Григорій Сковорода)Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами - м глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
(Григорій Сковорода)Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами - чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
(Григорій Сковорода)Мудрі люди, плаваючи на кораблі, вивчають для свого пожитку нещастя інших і позирають на них згори, як гомерівські боги.
(Григорій Сковорода)Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душі, а життя - це рух.
(Григорій Сковорода)Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро... А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
(Григорій Сковорода)Ніхто не пожне міцної слави від будь-якого покликання, якщо працю за цим покликанням не вважатиме за найсолодшу, більшу від самої слави втіху.
(Григорій Сковорода)На звивистих шляхах, по горбах і через глибокі рови мчить недосвідчений вершник, якщо він погано править конем.
(Григорій Сковорода)Надмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на це, того не назвеш здоровим.
(Григорій Сковорода)Надмірність породжує пересиченість, пересиченість - нудьгу, нудьга ж - душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим.
(Григорій Сковорода)Надмір породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
(Григорій Сковорода)Найбільша справа, коли вона без природженості робиться, втрачає свою честь і вартість.
(Григорій Сковорода)Насіння лихих справ - хі думки.
(Григорій Сковорода)