Симулювати реальну залежність істини від добра - лицемірство релятивізму; симулювати реальну залежність добра від істини - ницість утилітаризму; симулювати реальну єдність істини й добра - бестіяльна тупість конформізму.
Справжня дружба між чоловіком і жінкою можлива лише після взаємного сексуального переситу. Але й це останнє спостерігається не часто, а перше й поготів.
Цікава річ, як міцно зачіпає нас усне висловлювання таких опіній, які в писемному або друкованному вигляді викликали б саму лише посмішку та благодушну іронію.
Як бачити насамперед з жіноцтва, постійне спілкування з дітьми або знижує інтелектуальний рівень (якщо доросла дитина піддається під їх вплив), або ж псує нерви та вдачу (якщо не піддається).
Яке явне божевілля - закохатися в жінці, ще жадного разу не випробуваній, про яку навіть невідомо, як саме вона пеститься! Ні, хай жінка сама мною зацікавиться і доведе свою зацікавленість на ділі - а тоді я подивлюсь, чи варт її кохати.
Якщо жінка після деякого періоду шлюбного добробуту починає закидати свому партнерові холодність і брак уваги, то йому залишається тільки негайно кинути її; бо це значить, що вона сама охолола до нього...
Якщо суб'єктивний ідеалізм Фіхте вирозуміти можна, але не варт, а трансцендентальний ідеалізм Шеллінґа вирозуміти варт було б, та ніяк не можна, то діялектичний ідеалізм Геґеля і врозуміти не можна, і якби можна було, то не варт.