Нації вмирають не від інфаркту
Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову.
(Ліна Костенко)Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову.
(Ліна Костенко)Не стукне в браму лицар Ланселот. Козак Мамай прибути погордує. Зневажені тут мова і народ, який міщан століттями годує.
(Ліна Костенко)Не час минає, а минаєм ми.
(Ліна Костенко)Об'єднуються дони і подонки. Роз'єднуються патріоти.
(Ліна Костенко)Усі усіх не люблять. Це біда.
(Ліна Костенко)Час працює на тих, хто працює на нього.
(Ліна Костенко)Час іде і здмухує попіл.
(Ліна Костенко)Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів.
(Ліна Костенко)Є вірші - квіти. Вірші - дуби. Є іграшки - вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є - каторжани.
(Ліна Костенко)Єдиний, хто не втомлюється, - час.
(Ліна Костенко)Історія проситься в сни нащадків.
(Ліна Костенко)А слово - струм. А слово - зброя. А віще слово - вічове.
(Ліна Костенко)Адресовані людям вірші - найщиріший у світі лист.
(Ліна Костенко)Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира.
(Ліна Костенко)Діапазон мети і метушніПоету мстить в неправедному слові.
(Ліна Костенко)Де є та грань - хто люди, хто юрма?
(Ліна Костенко)Душа пройшла всі стадії печалі -Тепер уже сміятися пора.
(Ліна Костенко)Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе.
(Ліна Костенко)Кожне покоління вип'є свою чашу. Але чому вони повинні пити ще й нашу?
(Ліна Костенко)Колись були Орфеї, а тепер корифеї.
(Ліна Костенко)