Прожив життя не відчуваючи особливих незручностей через власні численні суперечності, анітрохи не прагнучи з ними розлучитися. Вони - частина мене, моєї двоїстої природи.
По суті моє життя - це казка. Жив-був бідний хлопець з села, спав на підлозі - не було ліжка, не знав, що таке телевізор та холодильник. Ну, ким я міг стати у себе вдома? Хіба що доглядати корів. Однак у мене була мрія - і я не здавався доки вона не здійснилася. Головне - вірити і не опускати руки, а все інше вийде.
Ми занадто багато хвилюємось через всілякі дурниці. В підлітковому віці ти тільки й думаєш про те, як вписатися в компанію. У 20 - про те, чим хочеш займатися в житті. У 30 - чи тим зайнявся. Але поки ти про це думаєш - твоє життя пролітає повз.
Я вірю, що все відбувається не просто так. Люди змінюються, щоб можна було навчитися відпускати їх від себе, справи йдуть не так, щоб навчитися цінувати те, що маєш. Коли все добре, ви вірите брехні, аби з часом навчитися не довіряти нікому, окрім себе. А інколи хороші речі розвалюються, щоб в життя могло прийти щось краще.
Життя дає багато тем для роздумів, але мало часу. Життя не дає другого шансу. Тому живи серцем. Довіряй своєму серцю. Роби все, аби досягти своєї мети. Ніколи не опускай руки.
Страх вас позбавляє не просто якоїсь речі, він позбавляє вас частини життя. Я ризикую і вважаю за краще говорити "так". Не хочу опинитися на смертному одрі та думати, що не зробив щось через страх.
Я так досі і не зрозумів, чому люди подовгу сердяться одне на одного. Життя і так неприпустимо коротке... Наберіться сміливості та напишіть, зателефонуйте, зустріньтеся, доки не стало пізно!
У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та генів. Все зводиться до генів та везіння. А якщо задуматися, то і гени - це також питання везіння.