Лише життя вчить по-справжньому, а не школа, яка лиш змушує думати як усі. Я дуже багато працював, в 15 років утік плавати на кораблі. Ми плавали цілий рік, і я бачив безліч різних місць: Нью-Йорк, Чикаго... Мені дуже подобалося подорожувати, тому що кожен раз ти відкриваєш нове - людей та місця.
Жити - немов бігти по музею. І тільки потім ти починаєш усвідомлювати, що побачив, думати про це, шукаючи це у книжках і згадувати - оскільки ти не можеш сприйняти це все і одразу.
Страх вас позбавляє не просто якоїсь речі, він позбавляє вас частини життя. Я ризикую і вважаю за краще говорити "так". Не хочу опинитися на смертному одрі та думати, що не зробив щось через страх.
У житті все просто: щастя цілком залежить від везіння та генів. Все зводиться до генів та везіння. А якщо задуматися, то і гени - це також питання везіння.
Немає сенсу вдавати з себе когось. Якщо для вас щось дуже важливо, то є шанс, що іншим людям теж буде до цього справа. Ви не повинні думати про їхню реакцію, просто скажіть: "Це - моя душа, це те, як я сприймаю світ, і я сподіваюся, вам це подобається. А якщо ні - вибачте, значить це не для вас".
У нас є цей дар любові, але любов - це як дорогоцінна рослина. Ви не можете просто прийняти її і залишити у шафі, або просто думати, що вона буде рости сама. Ви повинні поливати її. Ви повинні піклуватися про неї і вирощувати її.
Він самотній і позбавлений усього, крім своїх думок: що ж дивного у тому, що він часто ніжиться і лукавить з ними, і смикає їх за вуха! - А ви, грубіяни, говорите - він скептик.