Вдячність більшості людей - не більш як приховане чекання ще більших благодіянь.

Двічі попереджена людина поставлена перед болісним вибором: яке з попереджень забути?

Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить.

Душа людини є керівним початком її тіла.

Душа людини є така потаємна й мінлива, що жодною силою її не можна ні розгадати, ані зрозуміти.

В душі кожної людини знаходиться мініатюрний портрет його народу.

Душі людей, як в дзеркалах, відображаються одна в одній.

Душі людей чимось нагадують нічні вікна:
у кого горить яскраве світло, у кого тьмяний,
а у кого і зовсім - безнадійний морок.

Дійшовши до кінця, люди сміються над страхами, що мучили їх на початку.

Дивишся інколи на людину і думаєш - тимчасове божевілля, а потім розумієш - ні, постійне.

Жили ж колись люди: на всю величезну імперію лише одне Царське село.

Жінка - друг людини, але якийсь занадто корисливий.

Жінка, яка намагається бути схожою на чоловіка, так само потворна, як жінкоподібний чоловік.

Жінка, яка ніколи не бачила свого чоловіка за вуженям риби, не має уяви за яку терплячу людину вона вийшла заміж.

Жінка, яка ніколи не бачила свого чоловіка за ловлею риби, не має поняття, за яку терплячу людину вона вийшла заміж.