Чим довше живеш, тим більше журишся, що життя таке коротке
Чим довше живеш, тим більше журишся, що життя таке коротке.
(Олександр Перлюк)Чим довше живеш, тим більше журишся, що життя таке коротке.
(Олександр Перлюк)Чим тільки сьогодні не заробляють на життя, дехто навіть працею.
(Олександр Перлюк)Що наше життя - виживання...
(Олександр Перлюк)Що наше життя - гра у демократію...
(Олександр Перлюк)Що у пеклі, ти спробуй за життя пожити!
(Олександр Перлюк)Що наше життя? - Те, що залишається від їхнього.
(Олександр Перлюк)Що наше життя? Дізнаємось, коли помрем.
(Олександр Перлюк)Що наше життя? Після смерті дізнаємось!
(Олександр Перлюк)Щоб радіти життю, жити зовсім не обов'язково.
(Олександр Перлюк)Я все своє життя вичавлював з усіх по краплині рабів.
(Олександр Перлюк)Я оптиміст, тож вірю, що це покращення життя... скінчиться!
(Олександр Перлюк)Яка жінка! Здається, я вже знайшов своє місце в житті!
(Олександр Перлюк)Якби не поезія, ніхто й не знав би, що насправді життя - проза.
(Олександр Перлюк)Якщо життя стане ще кращим, народ цього вже точно не переживе.
(Олександр Перлюк)Якщо корупція - норма життя, то багато хто з наших політиків щоденно дає по 15 річних норм!
(Олександр Перлюк)Нам треба найретельніше дбати про те, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того - неоціненний скарб, по недбальству не потрапити на щось підроблене і мниме, що називається підлесником.
(Григорій Сковорода)Існування означає: родитися, годуватися, рости і зменшуватися, а життя є плодопринесення, яке проросло від зерна істини, що царить в серці їх.
(Григорій Сковорода)Видно, що життя оживає тоді, коли думка наша, люблячи істину, досліджує стежини й, а зустрівши око її, торжествує й веселиться цим незаходимим світлом.
(Григорій Сковорода)Видно, що життя живе тоді, коли думка наша, люблячи істину, любить висліджувати стежинки її, і, зустрівши око її, торжествує і радіє з цього незаходимого світла.
(Григорій Сковорода)Думки, наче повітря; його годі побачити, але воно твердіше землі і сильніше води: ламає дерева, руйнує будівлі, жене хвилі й кораблі, їсть залізо і камінь, гасить і роздуває полум'я. Так і думки сердечні - начебто немає їх, але від цієї іскри пожежа, хвилювання і руїна, від цього зерна залежить ціле дерево нашого життя.
(Григорій Сковорода)