Наша мамо, ріднесенька, мила! Слів святіших нема на землі. Хай не слабнуть здоров'я і сила, Очі завжди хай будуть ясні. Промінь сонця нехай Вас торкнеться І розтопить і лихо, й біду, І все краще життю посміхнеться, Як жоржини в осіннім саду. Здоров'я Вам, мамо, добра Вам, бабусю, І щастя на довгі-предовгі роки!
Наша бабуся, найкраща у світі, Бажаємо щастя, даруємо квіти. Щоб сонце і зорі плекали тепло І щоб завжди здоров'я у тебе було. Щоб смутку не знала, ми просимо долі, Добра тобі й радості, рідна, доволі...
У цей день, весною зігрітий Всі квіти, усмішки вам тітко! Щоб печалі ви не знали, Навіть легкого смутку тінь, Щоб завжди очі сяяли, І не тільки в цей день!
У тебе очі - сині волошки, Маки червоні - у тебе уста, І очі твої - усміхнені трошки, В зіницях життя, мов весна розквіта. Сміється кохана, то сонце радіє, Що землю весняну теплом зігріва, Моя ти єдина і жадана мріє, У світі і в серці у мене одна.
Кохана, дай мені любові В важку хвилину на підмогу, Наснаги дай мені в роботі, В імлі знов покажи дорогу, Дай краплю радості в скорботі, І силу дай, і дай любові.
Зійди до мене зіркою із неба, Вві сні явися, в маренні прийди, Тільки не клич, і не зови, не треба, Не треба слів, ти руку протягни. Лиця торкнися перстами своїми, У очі глянь. Напитися води, Дай із долонь. Розсунь руками стіни, Що стали поміж нас, а потім лиш - люби.