Не жалуй тих, що терплять без власної вини; їх доля гне, каторга в'язнить, а вони спокій окривають... у серці... Жаль тих, що на них почуття вини затяжіло, що в грудях носять звої змій, що терплять із власної вини... До таких душ годі прийти з потіхою, полегшею...
(Уляна Кравченко)