І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки - бити тупих і немічних серцем людей.
(Григір Тютюнник)І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки - бити тупих і немічних серцем людей.
(Григір Тютюнник)