В віках, у царстві людськім, той, власне, панує, Хто мудро сам собою і серц
В віках, у царстві людськім, той, власне, панує, Хто мудро сам собою і серцем керує.
(Іван Орновський)В віках, у царстві людськім, той, власне, панує, Хто мудро сам собою і серцем керує.
(Іван Орновський)Діаманти славетні не менше віншуютьІ верстат, на якому кристал той шліфують.
(Іван Орновський)Де слова, там голосу жити.
(Іван Орновський)Де ж бо цнота крісло має, Там близько і нецнота поруч засідає.
(Іван Орновський)Живе світ у руїні. Гинучи, вікує...
(Іван Орновський)Зла річ є незгода. Гонителька миру, Сваха збурень пекельних. До вієн задира, Підбивачка на братні заїлості люті.
(Іван Орновський)На всій землі такої сили не назвати, Щоб вічності могла би стало дорівняти.
(Іван Орновський)Найбільше те звитязтво варто шанувати, Коли добром закляті злості воювати.
(Іван Орновський)Не заквітне троянда без терня рвачкого.
(Іван Орновський)Не заносся, людино, тебе це обманить.
(Іван Орновський)Не штука карту світу в ланцюг закувати, А спробуй свого серця повіддя тримати.
(Іван Орновський)Природа добродійна плід такий з'являє, Що у злостивім серці він не проростає.
(Іван Орновський)Та як думку не може ніщо перегнати, То й непевності мислі нічим не здолати.
(Іван Орновський)У тисячах що років твориться і кріпне, Зникає у миг ока...
(Іван Орновський)Хизуватися пишне, не варто, небоже, Думка людська здурити сама себе може.
(Іван Орновський)Хто робить достойно, той честь здобуває.
(Іван Орновський)Чи ж людська ненадійність вічне щось збудує?
(Іван Орновський)Що на землі назвемо: вічне і незгасне, Коротше од хвилини, бо воно дочасне.
(Іван Орновський)