Ситість тілесна не дасть бадьорості серцю
Ситість тілесна не дасть бадьорості серцю, позбавленому своєї їжі.
(Григорій Сковорода)Ситість тілесна не дасть бадьорості серцю, позбавленому своєї їжі.
(Григорій Сковорода)Існування означає: родитися, годуватися, рости і зменшуватися, а життя є плодопринесення, яке проросло від зерна істини, що царить в серці їх.
(Григорій Сковорода)Будь ласка, відчуй, що розумним і добрим серцям набагато миліший і шанованіший природний і чесний швець, ніж безприродний статський радник.
(Григорій Сковорода)
Все - трава і лушпиння, все - х і тінь, все минає; серцем же людина вічна.
(Григорій Сковорода)Де серце повне вагань, там огида і нудьга.
(Григорій Сковорода)Добра, тобто справжня людина, завжди виносить добре із доброго скарбу серця.
(Григорій Сковорода)Кожен народжений, який усім серцем шукав, безперечно знайде і побачить те, що помітити можуть очі не всіх людей, а лише блаженних.
(Григорій Сковорода)
Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вік по історіях, чи може взнати, що діється у серці?
(Григорій Сковорода)Коли в тебе людське серце - співчувай, а якщо хочеш - ревнуй і гнівайся, та уникай ворогування і злобної зарозумілості з ядучою насмішкою.
(Григорій Сковорода)Коли хто не має нового серця, тому весь світ є старе лахміття. Коли чия душа тужить, тому весь світ плаче. Коли чиє серце мучиться і страждає, тому весь рік без свята... Коли чий розум мертвий, тому весь вік без життя.
(Григорій Сковорода)Люблю джерело і початок - вічні струмені, що течуть від випарів серця свого. Ріки стікають, потоки висихають, струмки зникають, тільки джерело вічно дихає випаруваннями, оживляє і прохолоджує. Одне джерело люблю.
(Григорій Сковорода)
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами - чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
(Григорій Сковорода)Не любить серце, не бачачи краси.
(Григорій Сковорода)Не за обличчя судіть, а за серце.
(Григорій Сковорода)Немає більшоі муки, як хворіти думками, мучитись серцем, мерзнути душею від холодного скрежету і відчаю. О, коли б ми цього морозу хоча б вполовину боялись!
(Григорій Сковорода)