Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
Леся Українка
Я цілуватиму вустонька гожі, щоб загорілись, щоб зашарілись, наче ті квітоньки з дикої рожі!
Нічка тиха і темна була, Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була...
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.