Це ж така нормальна річ - визнавати свій край за середину світу.
Юрій Липа
Радосте моя синьоока, Моя радосте мила, Як зоря, що високоНаді мною спинилась.
Пребудь в мені! Вже ближче ночі тіньІ тьма густіша...
Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?