Кожен інтелігент, що публічно промовляє: зо сцени, в церкві, в суді, в школі, на зборах, на відчитах і т. ін., обов?язаний промовляти тільки соборною літературною мовою й вимовою.
(Іван Огієнко)Кожен юнак чи юнка, що не знають бодай найголовніших рідномовних обов?язків, не є свідомі члени нації.
(Іван Огієнко)Кожен учень чужомовної школи не повинен ховати свого національного походження й мусить публічно шанувати й боронити свою рідну мову.
(Іван Огієнко)Кожна держава, що дбає про своє майбутнє, мусить давати своїм меншинам повну змогу нормально розвивати свої літературні мови.
(Іван Огієнко)Кожна культурна свідома нація в даний момент має тільки один правопис, обов?язковий для всіх її племен.
(Іван Огієнко)Кожна анархія - правописна, термінологічна чи мовна - тягне за собою й анархію духову, найбільшого ворога недержавного народу.
(Іван Огієнко)Кожна школа мусить навчати своїх учнів і рідномовних обов?язків.
(Іван Огієнко)Кожна рідна школа на еміграції або на національно загроженій території мусить щороку уряджувати „Свято рідної мови".
(Іван Огієнко)Кожна мати перші п?ять літ віку дитини повинна розмовляти з нею не йнакше, як тільки своєю рідною мовою.
(Іван Огієнко)Кожна свідома мати мусить пам?ятати, що та мова, яку вона прищепить дитині з молоком своїх перс, позостанеться в неї на ціле життя за мову „матірню", - за наймилішу мову цілого світу.
(Іван Огієнко)Кожна дитина, що покінчила чужу школу, але не вміє читати й писати рідною мовою, втрачена для народу.
(Іван Огієнко)Кожна літературна мова пильнує не вживати ялових чужомовних слів, усе замінюючи їх своїми відповідниками.
(Іван Огієнко)Кожний свідомий член народу мусить добре розуміти й ширити головне рідномовне гасло: „Для одного народу - одна літературна мова й вимова, один правопис".
(Іван Огієнко)Кожний свідомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рідної мови не тільки вдома, але й скрізь, де можливо.
(Іван Огієнко)Кожний свідомий громадянин мусить щедро підтримувати свої національні періодичні й неперіодичні видання, даючи тим змогу нормальніш розвиватися.
(Іван Огієнко)Кожний свідомий громадянин мусить матеріально й духово підтримувати свої рідномовні журнали, як головні двигуни наукового вивчення й збільшення культури своєї рідної мови.
(Іван Огієнко)Кожний поет мусить пам?ятати, що його мова тільки тоді цінна, коли вона поетична, цебто коли в ній будуть небуденні й часті: метафори, персоніфікації, порівняння, епітети прикметникові й прислівникові і т. ін. Хто не пише поетичною мовою, той не поет.
(Іван Огієнко)Кожний учитель - якого б фаху не був він - мусить досконало знати свою соборну літературну мову й вимову та соборний правопис. Не вільно вчителеві оправдувати свого незнання рідної мови нефаховістю.
(Іван Огієнко)Кожний письменник у своїх творах мусить конче плекати й ідею всенаціональної одности, як підставу одности мовної, й подавати її так, щоб на тих творах духово зростали: молодь, студентство й ціле громадянство взагалі.
(Іван Огієнко)Кожний письменник повинен пильно дбати про чистоту своєї літературної мови й не вживати ялових чужих слів та кальок, пильнуючи заступати їх словами своїми, а також без потреби не вживати місцевих слів і форм та архаїзмів.
(Іван Огієнко)