Коли в недержавного народу не всі діти мають змогу навчатися в початкових рідномовних школах, то цілий народ мусить карно дбати, що такі діти одержали початкову рідномовну науку поза школою.
Коли до тебе на твоїй землі звертається хто з запитом чужою мовою, а ти не маєш переконання, що він твоєї мови не розуміє, відповідай йому своєю рідною мовою.
Літературна мова - це найцінніше й найважніше оруддя духової культури та найміцніший цемент одности нації, а тому всі народи оточують її найпильнішою опікою.
Маляри-артисти, скульптори, композитори й т. ін. недержавного народу, що служать виключно „чистому мистецтву", а свої національно-громадські мотиви оминають, - чужі й некорисні для свого народу.
Механічний переклад слів чи виразів із чужої мови зветься калька. Не вживайте в вашій мові кальок, бо вони сильно й глибоко занечищують літературну мову.
Мовне винародовлення завжди провадить до морального каліцтва, а воно - найродючіший ґрунт для різних злочинів. Через це мовно винародовленого уважай за духово прокаженного: не май із ним жодних стосунків, як із заразливо хворим.
На сторожі мовної цілости народу стоїть його Наука про рідномовні обов?язки, а тому всі свідомі члени нації мусять досконало її знати й віддано працювати за її вказівками.
Найголовніший обов?язок кожної держави - всіма можливими силами дбати про якнайкращий розвиток спільної для всіх племен її народу літературної мови як найміцнішої основи для його духового об?єднання.
Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности.
Народ, що не став свідомою нацією, звичайно не має почуття виховувати й шанувати свої мовознавчі авторитети, а тому й не може дійти ані до соборного правопису, ані до соборної літературної мови. Не робім так і ми!