Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання!Незгоєн
Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання!Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання.
(Іван Франко)Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання!Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання.
(Іван Франко)Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, -Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотогоЗазнає щастя молодого, Бажаного, страшного тогоГріха!
(Іван Франко)Широке море, велике море, Що й кінця не видати, Та в моїм серці ще більше горе: Я навік її втратив.
(Іван Франко)Я не тебе люблю, о ні, Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дніВідмалечку лелію.
(Іван Франко)