Травень 1945. Берлін. Криза.
- На кого Ви працюєте, Штірліц?
- Я взагалі не працюю, Мюллер!
- Ну, слава богу, Штірліц! А то ми вже хотіли і Вас скоротити!
Тільки розбивши чотирнадцяту пляшку об голову Холтоффа, все
цей час потягує шнапс і нічого не помічає, Штірліц
зрозумів, що Холтофф під ковпаком у Мюллера.
У великі свята Штірліц діставав із сейфа гармошку, пляшку горілки і
гранований стакан, наливав сто п'ятдесят грамів, випивав і потім хвилин
п'ятнадцять грав на гармошці. Якось, коли йому захотілося згадати Батьківщину,
він не виявив у сейфі ні гармошки, ні горілки. Штірліц зателефонував Мюллеру:
- Це ваша робота?
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви по Батьківщині тужите.
Упорядник переконливо просить всі зауваження та доповнення висо-
лать за адресою: 117334, Москва, Ленінський, 45-176 Устінову І. Г.
При складанні використовувався збірник "66 анекдотів про поручика
Ржевському і Штірліце ". - Москва: Самвидав, ймовірно 1990.
У секретному бункері йде нарада. Несподівано відкриваються двері,
заходить Штірліц з тацею апельсинів у руці. Підійшовши до сейфа, він відкри-
ває його, забирає документи, ставить піднос на стіл і йде.
- Хто це? - закричав Гітлер.
- Це російський розвідник Ісаєв! - хором закричали Мюллер та Шелленберг.
- А чому ж ви його не заарештуєте?
- Марно, все одно відкрутиться, скаже, що апельсини приносив.