Але ж ви знаєте, що вийшло все інакше! Гітлер на поклик Штірліца з вікна не
висунувся, горщик впав Штірліцу на голову з прискоренням у 8g. Гітлер залишився
жити, тому Штірліцу ще довго не повертали колишнього прізвища та сімейного
щастя, та ще й його не комісували, а ось голова хворіла до самої перемоги.
- Барбаро, у Вас не знайдеться філіжанки кави? - втомлено запитав Штір-
осіб.
- Кави нема, але є чай. Нам учора надіслали справжній індійський чай,
- радісно заклопотала Барбара.
- Так. Наші вже близько, - подумав Штірліц.
Борман зайшов до Штірліца додому і побачив там гору порожніх
пляшок, голих танцівниць із сусіднього кабаре та п'яного в дим
Штірліца. На столі лежала записка "Завдання виконане, можете
розслабитися. Алекс".
Весна 45-го. На руїнах Берліна стоїть Штірліц, обвішаний орденами
та медалями Радянського Союзу. Повз проїжджають на мотоциклах гестапівці.
"Металіст", - подумали гестапівці.
"Рокери", - подумав Штірліц.
Вчителька знайомиться з дітьми, які встають і називають свої
прізвища.
- Іванов.
- Сидоров.
- Штірліц!
Вчителька:
- Це ще що таке? Вийди із класу! Завтра прийдеш із батьком!
Назавтра вчителька пояснює все батькові, що відповідає:
- Розумієте, Сема соромиться - Борман його прізвище
Вчителька на початку навчального року знайомиться із учнями. Запитує
одного з них:
- А як твоє прізвище, хлопче?
- Штірліц.
- Ти що, смієшся з мене? Щоб завтра ж привів батьків!
Наступного дня приходить батько хлопчика. Вчителька обурюється:
- Що це таке? Я питаю у вашого сина, як його прізвище, а він
відповідає: "Штірліц".
Батько, збентежено:
- соромиться він. Бормани ми.