Привітання №1092

Хто б міг подумати, заради бога!
І хто б міг припустити
Що жити я буду для податків,
А не так просто, щоб жити...
Звичайно, я не рубщик лісу,
І моя мова - не чистий мат,
Але я - на жаль - не поетеса,
Але я - на жаль - не дипломат!
І що за гірка доля -
Весь день сидиш, а горб росте!
Так, я - на жаль - не балерина,
Я лише банальний рахівник...
На все, звичайно, божа воля,
Ось від того-то я і п'ю!
Так вип'ємо, браття, ми за долю,
За рахівничу свою!