Привітання №1729

День Божий 12-й, місяця Падолиста,
Року Божого 2011-го, віку 21-го,
Складено у славно-преславному
Місті Мукачівграді - столиці
Великої і непереможної Держави -
Мукачівської Рибальської Народної
Республіки.
Хай знають всі: і сват і брат,
Що Ви вже нині - Кандидат
У риболови... Сурми грають,
Гурти осанну Вам співають,
Бренить в них пісня на устах,
Про Крицуна, про його шлях.
... Десь в сорок першім з високості
Прилинули лелеки в гості -
Немов до Києва прочани -
У селище Богородчани.
- Де швець Іван тут проживає?
Лелека у людей питає...
- А в нього жіночка Павлина,
Для них обох - у нас дитина,
Воно, бідненькоє, заснуло,
Бо його трохи, бач, продуло,
Вітри ж холодні - хай їм грець! -
Але ж хлопчина - молодець...
Зіновієм хлопчинка звався,
Не сердився і не пручався,
Як рідна неня взяла в руки,
То він сміявся і аукав,
Не спав, не зажмуряв очей
Біля матусиних грудей.
І дні й роки минали швидко,
Лелек тих двох давно не видко,
Вони тепер вже добре знають,
Де молоді весілля грають,
Плетуть корзину для дитини,
В хати веселі поспішають
А що ж Зіновій? Річ проста:
Нівроку хлопець вироста
Закінчив школу, інститут,
Не плакав він, і не журився
Зустрів красуню - одружився,
Маруся думала-гадала,
Що ж дарувать? Подарувала
Йому дві пісні-дві осанни -
І Ярославу і Оксану.
Оксана, щоб не знав дід скуки,
Розщедрилась і дала в руки
Сашка-хлопчинку хоч куди!-
Не знає дід тепер біди.
Онук Сашко! Малий пустун,
Ну чисто вилитий Крицун!
Тепер є в дідика турбота:
- Летить до біса хай робота,
Хай чує увесь світ мій гук -
Найкрасивіший в мене внук,
Хай знає кожний чесний рід,
Що найщасливіший я дід!
Зіновій Івановичу!
Ми, щирі рибаки і друзі,
Гукнем, щоб чули всі в окрузі,
Що є в нас дружба, що без бід
Квітує в нас Зіновій - дід!