Привітання №2007

Рученьки терпнуть,
Злипаються віченьки.
Боже чи довго тягти?
Це перша пара.
Ну, як же не хочеться
Ранком на неї іти.
Ще й викладач підозріло так дивиться.
Видно уже він забув,
Те, що колись же
Він жив так самісінько,
В час як студентом ще був.
Все позабув...
Адже мучить таблицями,
Каже конспекти вести
І перед нашими сонними лицями
Хоче він щось довести.
Так, йому легко!
Бо вчора із друзями
"Бінго" він не підкоряв,
Фільм не дивився і пивом не ласував,
Видно, у девять вже спав.
А от студенти... Така у них доленька:
Сповнена сонних проблем: ).
Тож перша пара - це гірше неволеньки...
Так що ми більше сюди не прийдем.