Ще недавно ми над книжками корпіли,
Вірші читали напам'ять.
Сьогодні пісню ми прощальну проспівали,
І налетів непомітно смуток.
Тебе, рідна школа, не забудемо,
Всі знання ми в пам'яті зберігаючи,
І шанувати тебе ми довго будемо
За все вчителів завдяки.
За доброу, терпіння і волю
Що безкорисливо подарували нам.
За жорстко слово, сказане мимоволі,
Спасибі скажемо ми сьогодні вам.
У серцях вогонь той, що не гасне засвічений,
Розум твердий, а розум обпалений.
Тим полум'ям, що горить вічно у вас
Що спробували ви донесть до нас.
Ну що ж, тепер за нами справа -
Зробимо крок ми в майбутнє сміливе,
Що б е було за нас вам соромно,
А нам по-своєму образливо.
Пора прощатися нам, пора.
Йдемо ми з шкільного двору.
Щоб стати гідними мужами
Повинні тепер старатися самі!
Вірші читали напам'ять.
Сьогодні пісню ми прощальну проспівали,
І налетів непомітно смуток.
Тебе, рідна школа, не забудемо,
Всі знання ми в пам'яті зберігаючи,
І шанувати тебе ми довго будемо
За все вчителів завдяки.
За доброу, терпіння і волю
Що безкорисливо подарували нам.
За жорстко слово, сказане мимоволі,
Спасибі скажемо ми сьогодні вам.
У серцях вогонь той, що не гасне засвічений,
Розум твердий, а розум обпалений.
Тим полум'ям, що горить вічно у вас
Що спробували ви донесть до нас.
Ну що ж, тепер за нами справа -
Зробимо крок ми в майбутнє сміливе,
Що б е було за нас вам соромно,
А нам по-своєму образливо.
Пора прощатися нам, пора.
Йдемо ми з шкільного двору.
Щоб стати гідними мужами
Повинні тепер старатися самі!