Не вміла я читати

Не вміла я читати... І так само Писати теж не вміла (як не гріх!), Та в перший клас прийшла, - і друга мати Мене зустріла під веселий сміх: - Богданко! Не все одразу вдасться! Піде чимало наших літ... Ти зрозумієш, люба, що це - щастя. Який чарівний, дивний білий світ! І почалося... Всі знайомі лиця, Уроки... Відпочинки... Знову клас І я вже Ваша, краща учениця Вітання шлю із вдячністю для Вас: Хай сміхом Ваша сповниться оселя, І статки теж не проминають в ній - Аби, щасливі, світлі та веселі Ви, Наталю Романівно, прожили кожен день земний А ми прийдемо - завтра, через роки, І світлий клас - де зайчик золотив Згадаєм не прості життя уроки, Що їх нам перший вчитель присвятив.