Ти пам'ятаєш дитинство своє босоноге

Ти пам'ятаєш дитинство своє босоноге, Стежки, що до школи тебе привели, І перші тривоги, і перші щасливі дороги, І тих, хто за руку повів у світи. Учитель! Що в імені цьому?... Відкрийте! Тут погляд твоїх і моїх оченят. Учитель! Він друг назавжди... і мрій тих, І років шкільних не повернеш назад. Згадай! Скільки прощених нас, не забутих... А вийшли із школи і стали людьми, Бо перші у світі свої інститути Ми тут починали малими дітьми. Тож серце хай б'ється у вас без упину, І кожен з нас знайде дорогу сюди, Бо бачили в нас ви і доньку, і сина... Ви просто щасливими будьте завжди!