Людям не те що позакладало вуха - людям позакладало душі
Людям не те що позакладало вуха - людям позакладало душі...
(Ліна Костенко)Людям не те що позакладало вуха - людям позакладало душі...
(Ліна Костенко)Жінка - як музика. Її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
(Ліна Костенко)Здушили сльози - не виходь на люди. Болить душа - не виявляй на вид.
(Ліна Костенко)
Життя ж коротке і шалене. Летить, як цифри на табло. Учора все було зелене. Учора все іще було.
(Ліна Костенко)Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
(Ліна Костенко)Рідко зустрічаєш щирих і добродушних людей. Простих, як польові квіти. Навколо одні орхідеї і нарциси...
(Ліна Костенко)Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
(Ліна Костенко)
Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
(Ліна Костенко)Поразка - це наука. Ніяка перемога так не вчить.
(Ліна Костенко)Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.
(Ліна Костенко)Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені...
(Ліна Костенко)
Шляхи розходяться, а спогади залишаються.
(Ліна Костенко)Музика - це мова почуттів.
(Ліна Костенко)Все повинно минати, бо інакше нічого не настане.
(Ліна Костенко)І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!
(Ліна Костенко)Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
(Ліна Костенко)Між сказаним і зробленим - океан.
(Ліна Костенко)Єдине, що від нас іще залежить, - принаймні вік прожити як належить.
(Ліна Костенко)Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.
(Ліна Костенко)Любов - це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
(Ліна Костенко)