Хто думає про науку, той любить її
Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не припиняє вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльний.
(Григорій Сковорода)Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не припиняє вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльний.
(Григорій Сковорода)Що швидко запалюється, те раптово й гасне.
(Григорій Сковорода)Хто спотворює і розтліває всяку справу? - Неприродженість. Хто умертвляє науки і мистецтва? - Неприродженість... Вона всякій посаді внутрішня отрута і вбивця.
(Григорій Сковорода)
Чи знаєш ти, яких ліків заживають ужалені скорпіоном? Тим-таки скорпіоном натирають рану.
(Григорій Сковорода)Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
(Григорій Сковорода)Чи є щось необхідніше людині, як дихати. І на те повсюди є повітря...
(Григорій Сковорода)Чисте серце перебуває в любові, а любов залишаеться в ньому ж.
(Григорій Сковорода)
Шляхетна душа ненавидить явно, не прикриваючи приязним лицем своєї нехоті, - нять так лише рабські серця, що народилися на лицемірство та брехню.
(Григорій Сковорода)Шукаємо щастя по кражах, століттях, а воно скрізь завжди з нами; як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяяння - відчини лише вхід у душу свою.
(Григорій Сковорода)Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.
(Григорій Сковорода)Що може бути солодше за те, коли любити прагне до тебе добра душа.
(Григорій Сковорода)
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку.
(Григорій Сковорода)Що там веселощі й солодощі, коли нема світла? Що там мир, коли нема життя і веселощів!
(Григорій Сковорода)Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
(Григорій Сковорода)Що в кого болить чи радує - те в кожного в голові та на язиці.
(Григорій Сковорода)Що дає основу? - Любов. Що творить? - Любов.
(Григорій Сковорода)Що зберігає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина кінець, альфа і омега.
(Григорій Сковорода)Я знайшов гавань, прощайте, надії і щастя, досить ви грали мною, тепер грайте іншими.
(Григорій Сковорода)Я ще й тепер не вмію користуватися часом, і навіть той час, який тепер у моєму розпорядженні, витрачається на дрібниці або, що ще гірше, на смуток...
(Григорій Сковорода)Я належу до тих, хто настільки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найліпшою прикрасою життя.
(Григорій Сковорода)