Штірліц зайшов у рейхсканцелярію і побачив, що вся верхівка вермахту
ірже.
- Що трапилося?
- Так Борман анекдот почув.
- Смішний?
- Не знаємо.
- А що ж тоді іржете?
- Та він його починає зі слів: "Заходжу це я до перукарні... "
Штірліц зайшов у свій під'їзд. На стіні було написано: "Штірліц -
російський шпигун! Штірліца це зачепило.
Наступного дня на стіні було написано: "Штірліц - російська
розвідник! "
Штірліц зайшов у свій улюблений кабачок, сів за столик, випив
залпом склянку горілки і тицьнув обличчям у тарілку із салатом.
Голос Копеляна за кадром:
- До виходу на зв'язок залишалося десять хвилин, і він міг дозволити
собі розслабитися.
Штірліц зателефонував у двері. Двері не відчинилися. Штірліц
постукав. Двері не відчинилися. Штірліц забарабанив у двері. Двері
не відкрилася. Штірліц бив у двері ногами. Двері не відчинилися.
Штірліц вдарив у двері головою. Двері не відчинилися. "Нікого немає
вдома", - зрозумів Штірліц.
Штірліц заходить до кабінету Мюллера, дивиться, Мюллер сидить у
фуфайка і грає на балалайці.
- Группенфюрер, що з вами? - здивувався Штірліц.
- Повноті вам, Штірліц, не ви один за Батьківщиною сумуєте.