Бажаємо пісень, що лиш весна співає, І музики, що награють ліси. І квітів тих, що раз лиш розквітають, І повні пригорщі любові та краси. Хай квітнуть в добрі і здоровї літа, Поріг оминають незгоди й біда, Хай весну приносять лебедині крила, А Матір Божа дасть здоровя й сили.
Бажаємо вам лише добрих подій, Ясного сонця, здійснення мрій, Друзів чудових, кохання міцного, Більше веселого, менше сумного, Різних приємностей, класних відпусток, Щоб в гаманці у вас не було пусто. Те, що задумали, хай все вдається, Та добра доля до вас посміхнеться!
Більш півстоліття тому Журавлі, забувши втому, У станицю прилетіли, З високої високості Завітали птахи-гості Й на одну хатину сіли. Відчинили вміло двері, "Ой поспіли до вечері, - Мовили, по-людськи, стиха... - Ой набралися ж ми лиха, Доки знайшли вашу хату... І вам мамо, і вам тату Вам в дарунок принесли Ось цього... - малюк-синочок Хай росте, мов огірочок У болгарськім парнику". Мама з татом так зраділи, З птахами за стіл засіли, Їли, пили, випивали, За звичаєм промовляли: "Пийте, гості, ви до дна Чи горілки, чи вина". Гості довго не барились, Встали, в пояс поклонились: "Ой забули ще сказати, Вашого синка як звати?... - "Він Володя... " - нам пора Вже летіть аж до Дніпра... Не близька туди дорога Ось від вашого порога, Треба людям в слушний час Подарунки дать від нас". ... Полетіли, полетіли, Крилами залопотіли... В Бондаренковій родині Вже тісненько тій дитині Журавлі що принесли... ! Ріс хлопчина мов з води: Міг звірину вполювати, Зайця запросто догнати, Осідлати міг коня - Мчати полем навмання. Ріс Володя, виростав... Якось вранці, як світало, Батька-матір привітав І таку їм річ сказав: "Ось мені на думку впало - (не маленька ж я дитина) І мене і моїх друзів Жде Велика Україна... Мрію я у Львів податись, У науці позмагатись. Неуцтва порву я пута Поступлю до інститута". Як сказав, так і зробив. Його рід на добрий задум Шлях у Львів благословив. Накінець в царині лева Йому стрілась королева І в однім прекраснім літі Ставила чарівні сіті. Диво-дивне - сміх до сліз - Мов карасик - наш Володя У ту сітку сам заліз. Йшли роки, як плин ріки. Доля випала така, Що з Кубані козака В Закарпаття зашпурнула, Але ж Люба - королева Знайшла його, не забула - Йому серце віддала. І ось згодом - мрія мрій! - Появивсь у них синочок З гарним іменем - Андрій. Привітанню не кінець: Сталось так, що в Трускавець, Потім в Ужгород, в Поляну, Бондаренко заїжджав, І не думав, не гадав, Що в Поляні - рай здаля! - Стріне мене - Василя! Все було в нас від душі Бо ми не лише колеги, Бо ми стали однодумці І навік - товариші. Хай Бондаренків славний рід Не зна ні горя, ані бід, Хай мир і злагода витають, В усьому краї нехай знають, Що буде, поки тепла хата Ходитиме лиш брат до брата! Щоб тьотя Дуся взяла з рук Хлоп'я, що зветься вже - "Правнук"! Ось час настав! Пора! Пора! Налить в чарки води - вина! І випить всім до дна! До дна! І скажем Володимиру - "Ура"!!!
Черкащина, де зріс тарас, Кобзар Вкраїни - Батько наш, Де мудрий люд, моря - лани, Ростіть козацькії сини... Знайшовся дім там і для Вас... Знайшлась таки тепленька хата, Де на руках у мами й тата Ви так швиденько підростали, Невдовзі і на ніжки встали! Майнули в Харків, і інститут, І в тому місті, саме тут, Влились в студентськую родину, А потім Ви знайшли дружину... За фахом лікар, ім'я Марта, Найкращих компліментів варта, Міцна в Степанівни рука, Бо ж полонила козака. В полоні довго не тримала, Іринку Вам подарувала, Пішли б на радощах на грець, Бо вже Пилипович - отець! Ми не співаємо єлей, А Вам, на славний ювілей, Бажаєм щиро і сердечно: - Хай люди вклоняться Вам гречно І чоловіки й молодиці, Що ви на Львівській залізниці (а разом з Вами трішки й ми!), І від холери і чуми їх бережете... Хай буде Ваша тепла хата На щастя і добро багата, Хай в Ужгороді і в окрузі Вам тиснуть руки щирі друзі, Щоб Ви з родиною цвіли, Щоб бур'яном не поросли Стежки до Вашої хатини... Хай В Ужгороді і у Львові Всі жителі будуть здорові, А з ними всенька Україна - Численна здружена родина! - (дитина, мати, чоловік), Що линуть в 21-й вік, Міцніють, множаться, ростуть І обирають вірну путь До зір ясних... Шляхи в них гожі І з ними лікар на сторожі. Не даром крутиться земля, Коли в нас здружена сім'я...
В добрий час - від Латориці до Дніпра - Хай Вас минає зла година Хай наша мати -Україна Вам стелить путь лиш до Добра! В тяжку, не лагідну годину, Ви - делегат від України - Братам - слов'янам з-за Карпат Сказали щире слово: „Брат! У Києві, а не в Москві Ми всі господарі землі На нашій, добрій, теплій ниві, Де пращюри вже посивіли Пшеницю сіяли і жито, Щоб ворогом не було вбито Росли і дбали про життя Щоб все було в нас до пуття!" В Мукачівській окрузі знають недруги і друзі Що Антонович у нас (що казати-говорити) Він людина - перший клас. Знає діло як зробити, Шапки чи сорочки шити, Чи надути у машини Продірявлені дві шини. Чарку - другу десь хильнути, До кумасеньки моргнути, Вірний муж, дідусь, отець, Одне слово - МОЛОДЕЦЬ! Як іде - земля аж гнеться, В небі Сонечко сміється: - Та це ж - найкращий богатир Не ввесь, християнський мир!
Які місця! Які краї На нашій змученій землі! Хотіли орди звідусіль Забрати в нас і хліб, і сіль, Як в тридцять третім, друже-брате, Нам "дозволялось" помирати Від голоду... Та ми не вмерли! Ми - живі! І пам'ятатимем до скрону Яку тримала оборону Сердешна наша Україна. Від друзів нинішніх і пізніх. Та цур їм, пек... Їм шлях у пекло, А ми співаєм, що не вмерло Добро і правда. А сини Святої неньки України І кузнях щастя їм кують І вже ніколи і нікому Своє - святе! - не віддадуть! Увесь мукачівський наш люд Знає напевне: ________ (прізвище) Прийшов із Вінницького краю А хто не знає, хай послуха, Якщо у нього добрі вуха! Там, кажуть, люди роботящі, Поля, лани, а не якісь хащі. Там сіють, кажуть, буряки А з них той цукор виробляють. Що в чай кладуть... Ну, а буряк Годиться може, й на первак. _______ (ім'я, по батькові) в тім краї У сороковім народився... І достеменно ми не знаєм, Чи він хрестивсь, чи не хрестивсь. Та знаєм певне: він незмінно Учивсь у школі на відмінно, Потім закінчив інститут Тепер він наш, тепер він тут! Вознісся високо-високо Коріння тут пустив глибоко: Жона, донька, маленький син, Що вже сяга до двох аршин. А скільки друзів він тут має! Комп'ютер навіть не витає! Вся компанія велична - Лікарня залізнична Вам, в день народження, привіт І побажання: - Сотню літ Пожийте з нами, попрацюйте За дріб'язки не критикуйте, Бо ж спотикаються в імлі І найсвятіші на землі. Ми ж не святі, ми люди грішні, Для нас слова найбільш утішні, Коли ви мовите до нас: - Оце порядок! Оце клас! В палатах всюди чисто-чисто, - Сестрички завжди у труді, А в лікарів тепліють очі, Коли вони удень чи в ночі, Зі смертю борються... За нас, за нашу Батьківщину, За матір і її дитину Горить любов, що серед нас Посіяв Батько: Пророк - Тарас! Здорові будьте, не журіться До нас ви щиро посміхніться Налийте в чарки Ви вина За день цей вип'ємо до дня!
В день Вашого ювілею приносимо Вам свої привітання. Добра і радощів бажаєм, Здоров'я Вам на всі літа ! Хай сонце весело Вам сяє, Хай квітне в серці доброта. Хай світять Вам життєві долі, Хай обминає Вас журба. Бажаєм Вам від всього серця Любові, щастя, і добра. Многая і благая літа.
