Сергій Пєнкін пройшов проби на роль Мюллера у фільмі "17 миттєвостей весни"... Найбільш вдало у нього виходила фраза: "А вас, Штірліц, я попрошу залишитися... "
Сидять Мюллер зі Штірліцем у підвалах ГЕСТАПО, квасять, як це
у нас прийнято (тобто п'ють квас). Можливо, навіть закушують. Зна-
іменитим "кисленьким яблучком". Один другому:
- Ну що, підемо дівчаток знімемо?
- Та гаразд, нехай до ранку повисять...
- Скажи, чи можна переходити дорогу на червоне світло? - Можна, але треба підняти руки, щоб у морзі могли легко зняти сорочку.
Штірліц погладив кішку. Кішка здохла. "Дивно", - подумав Штірліц і поплював на праску.
"Скільки буде двічі дві?" - Запитав Мюллер. Штірліц замислився.
Він, звичайно, знав, скільки буде двічі по два, йому про це нещодавно повідомили з
центру, але він не знав, чи це знає Мюллер. І якщо знає, то хтось йому сказав.
Можливо Кальтенбруннер? Тоді переговори з Даллесом зайшли в глухий кут.
Солдати СС увірвалися на явочну квартиру. Там нікого не було.
Вони й не припускали, що Штірліц лежить на підвіконні, замаскований
під самотній недопалок.
Сталін присвоїв Штірліцу звання Героя Радянського Союзу і преміював ящиком
добірної "магаданської" тушонки, з гравіюванням на банках:
"Made in Magadan. Special for shtandartenfurer SS fon Shtirlitz".