Мюллер призваний на військові збори. Незабаром дружина одержує від нього телеграму: "У нас
маневри. Вийшли 300 марок на цигарки та інше. " Відповідь говорив: " Висилаю 30 марок
на сигарети. Інше отримаєш удома безкоштовно".
Мюллер підозрював, що Борман - російський агент. Звернувся до
Штірліцу і той сказав:
- Треба натягнути мотузку перед кабінетом Бормана, коли він
Запнеться, ми дізнаємося, хто він.
Так і вчинили. Іде Борман, затнувся:
- Ой, бля!
Мюллер:
- Ніфіга собі!
Штірліц:
- Тихіше, тихіше, товариші!
Мюллер розмовляє із Шелленбергом. Поруч стоїть Штірліц.
- Знову він тут стирчить, - роздратовано зауважив Мюллер.
- Давно? - підтримав розмову Штірліц.
Мюллер:
- Скажіть, Штірліц, якого кольору у мене труси?
- Блакитного - не замислюючись відповів Штірліц.
- Ось ви й попалися, Штірліц! Колір моїх трусів знають тільки моя дружина та російська радистка!
- Перестаньте валяти дурня, Мюллер, і застебніть ширинку.
Мюллер та Шелленберг стоять у черзі за офіцерським продовольчим
пайком. З'являється Штірліц, отримує пайок без черги і швидко видаляється.
Мюллер єхидно:
- Так, друже Шелленберг, ваші підлеглі зовсім розпустилися...
Голос Копеляна за кадром:
- Ні Мюллер, ні Шелленберг, ні навіть сам Гіммлер не знали і не могли
знати, що полковнику розвідки Максиму Максимовичу Ісаєву днями було
надано високе звання Героя Радянського Союзу. Не знали вони і про те, що
Герої Радянського Союзу обслуговуються поза чергою.
Мюллер увірвався до кабінету в той момент, коли Штірліц читав
шифрування із центру. Але Мюллер, не звернувши на Штірліца увагу,
схопив зі столу газету і вибіг із кімнати. "Пронесло", -
подумав Штірліц. "Що б тебе так пронесло", - подумав Мюллер.