Мюллер призваний на військові збори. Незабаром дружина одержує від нього телеграму: "У нас
маневри. Вийшли 300 марок на цигарки та інше. " Відповідь говорив: " Висилаю 30 марок
на сигарети. Інше отримаєш удома безкоштовно".
Мюллер прочитав у газеті оголошення: "Поп-групі терміново потрібна піаністка. "
- Пастор Шлаг зовсім обірвав, - подумав Мюллер.
Мюллер підозрював, що Борман - російський агент. Звернувся до
Штірліцу і той сказав:
- Треба натягнути мотузку перед кабінетом Бормана, коли він
Запнеться, ми дізнаємося, хто він.
Так і вчинили. Іде Борман, затнувся:
- Ой, бля!
Мюллер:
- Ніфіга собі!
Штірліц:
- Тихіше, тихіше, товариші!
Мюллер розкрив явку Штірліца, але отримав по морді і більше не брав чужих цигарок.
Мюллер розмовляє із Шелленбергом. Поруч стоїть Штірліц.
- Знову він тут стирчить, - роздратовано зауважив Мюллер.
- Давно? - підтримав розмову Штірліц.
Мюллер:
- Скажіть, Штірліц, якого кольору у мене труси?
- Блакитного - не замислюючись відповів Штірліц.
- Ось ви й попалися, Штірліц! Колір моїх трусів знають тільки моя дружина та російська радистка!
- Перестаньте валяти дурня, Мюллер, і застебніть ширинку.
Мюллер спитав у Штірліца:
- Чи правда, що радистка Кет дала йому свідчення?
- Показала, але не дала, - сухо відповів Штірліц.
Мюллер та Шелленберг стоять у черзі за офіцерським продовольчим
пайком. З'являється Штірліц, отримує пайок без черги і швидко видаляється.
Мюллер єхидно:
- Так, друже Шелленберг, ваші підлеглі зовсім розпустилися...
Голос Копеляна за кадром:
- Ні Мюллер, ні Шелленберг, ні навіть сам Гіммлер не знали і не могли
знати, що полковнику розвідки Максиму Максимовичу Ісаєву днями було
надано високе звання Героя Радянського Союзу. Не знали вони і про те, що
Герої Радянського Союзу обслуговуються поза чергою.
Мюллер увірвався до кабінету в той момент, коли Штірліц читав
шифрування із центру. Але Мюллер, не звернувши на Штірліца увагу,
схопив зі столу газету і вибіг із кімнати. "Пронесло", -
подумав Штірліц. "Що б тебе так пронесло", - подумав Мюллер.
Мюллер ударив Кет по голові. З вух, носа та рота бризнула
кров. "Тут щось не так", - подумав Штірліц.
Мюллер - Шелленберг:
- Штірліц - радянський розвідник. Будемо його викривати. Ти
устань за дверима. Він увійде - бий його поленом по голові. Якщо російська,
матом лаятиметься. Штірліц входить, Шелленберг б'є його поленом.
Штірліц:
- Ах твою матір!
Мюллер:
- У, блядь!
Шелленберг:
- Тихіше, товариші, тихіше. Німці довкола!
Мюллер:
- Штірліц! Ваші сусіди скаржаться, що у вас зранку гімн Радянського Союзу гримить на всю округу!
- А що ще може підняти з ліжка радянської людини у шість ранку?
Мюллер:
- Штірліц, ви чому не закусуєте? Ви що, російська?
- Ми, німці, народ скупий, - викрутився Штірліц.
Мюллер:
- Штірліц, на дупі Єви Браун виявлено відбитки ваших
пальці. Як ви це поясните?
Штірліц:
- Я поясню. А як ви поясните, як ви там їх знайшли?
Мюллер:
- Я завжди шкодував, Штірліц, що ви працюєте не в мене.
Мюллер: Штірліц! На дупі Єви Браун виявлено відбитки
Ваші пальці! Як Ви це поясните?
Штірліц: Поясніть спочатку, як Ви їх там знайшли?
Мюллер: Я завжди шкодував, Штірліц, що Ви працюєте не в мене.