Мюллер заходить до кабінету Штірліца і оголошує:
- Завтра ваш відділ їде на картоплю.
- Ой, як у нас! - вигукнув Штірліц.
- Не зрозумів, - сказав Мюллер.
Штірліц вирішив, що це провал і треба, відкривати карти.
- Я російський розвідник Максим Ісаєв, - сказав він.
- Що ви тільки не придумаєте, щоби не їхати на картоплю!
Мюллер заходить у кабінет до Штірліца і застає його в поганому
настрої.
- Що трапилося, Штірліц?
- Отримав листа з Батьківщини. Пишуть, що дружина народила.
- У чому ж річ, радіти треба.
- Чому радіти, я вже п'ять років не був удома.
Мюллер з Борманом сиділи в сосисочній.
- Зараз прийде Штірліц, - сказав Мюллер, - скаже пароль:
"Мені пива та сосисок". Тут ми його схопимо.
Входить Штірліц.
- Дайте мені пива, а сосисок не треба! - і, звертаючись до Мюллера з
Борманом показує мову.
Мюллер знав, що росіяни, розмішавши цукор, залишають ложку в
склянку. Намагаючись викрити Штірліца, Мюллер спостерігав за ним у
кафе. Штірліц взяв склянку з чаєм, розмішав цукор, вийняв ложечку,
поклав її на блюдце і показав Мюллеру мову.
Мюллер:
- Зізнайтеся, Штірліце, ви не відмовилися б посидіти десь на
березі Волги з вудкою?
- Не можу я зараз до Росії, групенфюрер, у мене внески за багато років
не сплачено.
Мюллер несподівано повернувся до себе в кабінет і побачив біля нього
сейфа Штірліца.
- Що ви тут робите, штандартенфюрере Штірліц?
- Чекаю на трамвай.
Мюллер вийшов. Але йому несподівано спало на думку думка:
"Який може бути трамвай у моєму кабінеті?" Він повернувся, але
Штірліца не було. "Вже поїхав", - подумав Мюллер.