Спасибі вам, учителі, Що йдемо сміло по Землі, Що знаєм все про океани, І чули навіть про лимани... За Трою і за Карфаген, За бензохлоропропілен, За НЕ і НІ, за двічі два, За ваші теплії слова. За те, що дали школярам, За це ми ДЯКУЄМО Вам!
Сьогодні свято, вчителі! Це наше свято з вами світле свято. Ідуть і молодь, і батьки, І онучата вас вітати. Підемо в школу разом ми, Я теж туди колись ходила, Багато років вчителі Усім наукам нас учили. Читать, писать і рахувать, Любити нашу Батьківщину, Малих і старших шанувать, Не забувать, що ми - Людина! Дитиночко моя мала, Дивись, вже сивина на скронях, А я стою, немов дитя, Тримаю крейду у долонях. Ми завжди будемо дітьми Біля воріт своєї школи, Подяку, вчителю, прийми, Нам не забуть тебе ніколи. Ви виводили в білий світ І Президента, і Поета - Від серця щирий вам привіт, Многая і благая літа!
Я пам'ятаю кожне Ваше слово Дивлюсь, заходите Ви в клас І дзвонить ранком дзвоник малиново, І вчителька стрічає знову нас. На синіх вікнах райдуга повисла, Вона до школи кличе мене знов. Учителька, Ви перша наша пісня Як пісня птаха з гомінких дібров. Круті дороги доля нам простеле Вам же допоможе Так її любити Мудрий Ваш наставник Рідний Ваш учитель.
Тихо вечір догорає, Сплять у синяві зірки, Наша вчителька читає Твори учнів від руки. Все навколо постихало, Другий сон пливе кругом, І лиш вчитель англомовний Щось схилився над столом. Перші півні заспівали Вже світанок жевріти став, А учитель наш, філолог, Ще і досі не лягав. Так, важка ваша праця, Але й прекрасна в той же час, Та знаєм - все здійснити вдасться, Низький уклін Вам всім від нас.
Вчителю наш милий Ми складаєм Вам подяку, Що так щиро нас учили Ми, старанні Ваші діти. Вашу працю зрозуміли - Ні часу, ні сил, ні здоров'я Ви для нас не пожаліли. Ви нам всім розкрили очі, Показали правди світло, Що знанням в умах дитячих Диво-квіткою розквітло. Ви розкрили світу чари, Сині гори, темні води, Ви навчили розуміти Дива і красу природи. Гріх, неправду і нечесність Ви ненавидіти вчили Витривалістю, завзяттям Добивалися до цілі.
Талантами повниться наша школа. Але про це не дізналися б ми ніколи, Якби не вчителі фізкультури, малювання, Музики і праці, Ніколи б не знали ми удачі. Нам школи іншої не треба, Не треба інших вчителів, Хай спів наш лине аж до неба Для наших любих вчителів.
Росяною стежкою, стежкою-мережкою Тебе доля-доленька в школу привела. Добре й вічне сіяла щира твоя усмішка І тобі, учителько, найкращі слова... Серце дзвенить дзвоником і злетіти проситься, А як ввійдеш в клас ти - радість ожива. Багатьох навчила ти життєвих мудростей, Їх в життя далеке мрія повела.
Учителю! Вклоняємось доземно Перед великим іменем твоїм. Вже проростають ті маленькі зерна Під поглядом, як серце, золотим. Учителю! Ти - наче нездоланність, Крізь все просієш іскру доброти, Щоб засвітить у серденьку дитячім Вогонь священний розуму й краси.
Без природничих наук Ніяк нам не прожити, Тож хімію та біологію Ми обіцяєм вчити. Історія та географія Відкриває нам світи, І цим допомагає Впевнено по життю іти. Усі знання одержані важливі - Вони згодяться потім на Землі. За те, що добрі Ви до нас і терпеливі, Спасибі, дорогі учителі. За ласку Вашу, чуйність і турботу, За те, що підняли нас на крилі, За повсякденну, кропітку роботу Спасибі, дорогі учителі.
Золоті знов каштани й тополі, Шкільний дзвоник як серця ритм, І в твоїй учительській долі Вічним трепотом він дзвенить. Кличе, зве, поринає у спомин, Де велика родина, шкільна вся сім'я, Де твоїх зірочок небо повне, Та єдине для них твоє, Вчитель, ім'я. Із рожевих світанків дитинства, Доброти, тепла та любові, Із батьківства та материнства Вся твоя учительська доля. Світлом сонця удача хай лине, Як в калиновій казці неначе, І нехай джерелом в ній неспинним Буде радість і сміх дитячий.
