Завуч і директор, Як тато і мама, В школі коханій моїй. Знаємо всі ми Важко нести їм Влади тягар на собі. Вам співчуваєм, Щастя бажаєм На довгі-предовгі роки; Сили, наснаги, здоров'я й відваги Зичимо ВАМ залюбки.
Ти пам'ятаєш дитинство своє босоноге, Стежки, що до школи тебе привели, І перші тривоги, і перші щасливі дороги, І тих, хто за руку повів у світи. Учитель! Що в імені цьому?... Відкрийте! Тут погляд твоїх і моїх оченят. Учитель! Він друг назавжди... і мрій тих, І років шкільних не повернеш назад. Згадай! Скільки прощених нас, не забутих... А вийшли із школи і стали людьми, Бо перші у світі свої інститути Ми тут починали малими дітьми. Тож серце хай б'ється у вас без упину, І кожен з нас знайде дорогу сюди, Бо бачили в нас ви і доньку, і сина... Ви просто щасливими будьте завжди!
Освітяни й освітянки! Ми - немов травневі ранки! Маєм поклик, маєм змогу Всім освітлювать дорогу: До мети, до знань, до мрій. Побажань всіляких - рій. Та одне сказати мушу Для шановних громадян: Щоб не гасло сонце в душах Освітянок й освітян!
Шановні друзі, всі присутні! Бракує найтепліших слів, Щоб привітати щиро й сутно І вас, і наших вчителів! За зустріч цю і попередні, За той невигаданий час, Коли отут безпосередньо Були ми учнями у вас. І ми вже стали вчителями, Але повсюди і щораз, Як і колись, ми поруч з вами, І досі учимось у вас. Ми й досі з вами нерозлучні На нашій матінці-землі, Бо не вмирають вчителі, Допоки є на світі учні!
Чи в світі є таке мірило, Щоб зміряти твої труди? Де джерело, натхнення, сили, Що сяєш зорею завжди? Здається - просто: дошка, крейда, Підручник, зошит, олівець. А скільки в класі різних в тебе Вразливих душ, натур, сердець? А ти їх знай мінливий настрій, Навчи з любов'ю підійти! А чи завжди у праці власній Ти бачиш бажані плоди? І знову пошуки, турботи, І вся у них ти поринай, Бо непочатий край роботи, І ти зробити все встигай. І так в дерзанні - рік за роком, Щоб учням всю себе віддать. Твоє покликання високе - Людини душу формувать. Здається: ти не знаєш втоми, Та серце не заліза сплав. Чекає рук твоїх і вдома Багато невідкладних справ. Бо дома ти - дружина, мати І вихователь у сім'ї. Твої ж бо - три кути у хаті, Й тривоги за сім'ю - твої. Та все ж міцніють в тебе крила, Як бачиш пошуків плоди. Чи є у світі те мірило, Щоб зміряти твої труди?
Дивлюсь на Вас дитячими очима, В яких не згасла шана і любов. Я перед Вами, як малий хлопчина, Який до школи тільки-но прийшов. Від перших букв і слова „Батьківщина" Мене вели в науки дивний світ. І Вашу ласку чув я щохвилини, Як промінь сонця чує первоцвіт. І я мужнів А на обличчі Вашім Глибокі зморшки викарбував час. Не треба щастя Вам повнішу чашу, Ніж гідну зміну виховати з нас. А як війна пожежами дихнула І сіяла навколо смерть і жах, Рука у битвах Ваша не здригнула, Вона й мені вказала вірний шлях. Сьогодні тут, як в ті далекі роки, Я з радістю у школі Вас зустрів. І як тоді, хлопчина синьоокий, Готовий слухать правду Ваших слів. І де б не був я, і про що б не мріяв, Чи в заметіль, чи як цвітуть сади, - Мене і досі ласка Ваша гріє, І перед Вами - я школяр завжди.
Для першої вчительки Букварі і читанки, Парти в два ряди. Наша перша вчителька В серці назавжди. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Що водила нас Ще у перший клас. Сонце світлі зайчики Сипле у шибки. Кришать крейду пальчики - Пишуть палички. Добре нам читається - Вчителька всміхається. А як хтось не зна - Хмуриться вона. Скільки розгадали ми З нею загадок! Скільки прочитали ми Віршів і казок! Стороною рідною Дниною погідною Йшли через покіс У багряний ліс. Наша перша вчителька Інших науча. Букварі і читанки Їм вона вруча. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Інших перший раз Повела у клас.
Ось знову в школу Ви ідете В цей вересневий світлий день; Де Ви натхнення це берете, За що так любите дітей? У них вкладаєте всю душу І, як на світі жить, вчите. Ніщо Вас, вірим, не примусить, Лишити діло це святе. Бо Ви народжені для нього; Мов діти рідні Вам учні, Ви їх виводите в дорогу, У світ, на простори ясні. Й немає більшої Вам втіхи, Коли уперше малюки Долають у науці віхи Й виводять старанно рядки. І прагнете Ви їх навчити Як штурмувати висоту І що в майбутньому робити, Щоб вся земля була в цвіту. І за невтомну працю Вашу Уклін Вам до землі низький, Прийміть подяку щиру нашу За труд учительський важкий. Хай добре Вам весь час живеться Без горя, смутку та біди, А галаслива хай малеча Приносить радість Вам завжди!
