Штірліц ішов лісом і побачив у дуплі чиїсь очі
Штірліц ішов лісом і побачив у дуплі чиїсь очі.
- Дятел! - подумав Штірліц.
- Сам ти дятел! - образився Мюллер.
Штірліц ішов лісом і побачив у дуплі чиїсь очі.
- Дятел! - подумав Штірліц.
- Сам ти дятел! - образився Мюллер.
Штірліц ішов на явку і раптом помітив, що за ним ідуть двоє гестапівців. Він засунув
руку в кишеню і намацав щось тверде та холодне. "Це пістолет" - подумав
Штірліц - "Ну і слава богу!".
Штірліц їв вугрів, які йому принесла радистка Кет.
- Смачно, - примовляв Штірліц.
- Їж, - посміхалася Кет. - Я ще видавлю...
Штірліц їв картоплю в мундирі. Війна вже скінчилася, і він не боявся
його забруднити.
Штірліц їхав Берліном і помітив на розі Фрідріхсштрассе людину
у довгостатевій червоноармійській шинелі та будьонівці, що ліниво рубав
перехожих шашкою зразка 1911 року.
- Зв'язковий, - сказав Штірліц.
Штірліц їхав вечірнім Берліном. Біля ресторану стояли
представниці стародавньої професії.
- Повії, - подумав Штірліц.
- Російський розвідник Штірліц, - дізналися по машині повії.
Штірліц їхав до Берліна. Місто було оповите димом пожеж. "Знову
забув вимкнути праску" - з досадою подумав Штірліц.
Штірліц їхав машиною містом і раптом побачив голосуючого
Бормана: "У фашистська гадина, зараз я... а потім знову два
години машину мити? "
Штірліц їхав машиною. Раптом він побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
Через деякий час він знову побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
Через деякий час він знову побачив голосуючого Мюллера.
- Хрін тобі! - подумав Штірліц і піддав газу.
- Знущається! - подумав Мюллер.
- Кільцева! - здогадався Штірліц.
Штірліц їхав у своєму автомобілі і побачив голосуючого Мюллера. Штірліц не став
зупинятися, але за кілька кілометрів знову побачив ту ж картину. Штірліц
знову не зупинився і за кілька кілометрів все повторилося ще раз.
"Кільцева", - подумав Штірліц. "Знущається", - подумав Мюллер.
Штірліц їхав у трамваї і побачив Мюллера, що копається в моторі
своєї машини. За деякий час ситуація повторилася. На де-
сятому повторенні Штірліц здогадався: "кільцевий маршрут. "
Щодня Штірліц, приходячи додому, відкривав сейф, діставав звідти
гармошку, пляшку горілки та стопку. Наливав сто грам, випивав і дві
хвилини грав на гармошці. Потім клав це все на місце та закривав сейф.
Якось він прийшов додому, відкрив сейф і нічого там не виявив. Штірліц
зателефонував Мюллеру:
- Це ви, Штірліц?
- Так.
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви за Батьківщиною сумуєте.
Щось виділяло Штірліца серед інших мешканців Берліна. Чи це був
мужній профіль, чи то вольова постава, чи волочився за ним
купол парашута.
Щтірліц давно не отримував листів з Батьківщини. "Напевно знову гейт у
Росію закрили" - подумав Штірліц.
Щтірліц розповів вульгарний анекдот і увігнав Мюллера в Краску.
- Дивись, який чутливий, - подумав Щтірліц і закрив бочку.