Штірліц штовхнув двері. Двері не відчинилися. Штірліц штовхнув сильніше. Двері навіть не ворухнулися. Штірліц вдарив ногою. З тим ж успіхом. Штірліц розбігся і кинувся на двері всім тілом. Двері не піддавалися. "Закрито, " - здогадався Штірліц.
Штірліц штовхнув двері рукою. Двері не піддалися. Штірліц підналягає плечем. Двері не піддалися. Штірліц розбігся і з усього розмаху штовхнув двері. Двері не піддалися. "ЗАПЕРТО" - миттєво здогадався досвідчений розвідник. І тільки всезнаючий Мюллер знав, що двері відчиняються в інші бік.
Швейцарія, Берн. Штірліц і пастор Шлаг сидять у ресторані. Пастор, помітивши, що Штірліц їсть руками, робить зауваження: "Пан Штірліц, ковбасу треба брати виделкою". Голос за кадром: "Штірліц, звичайно, знав, що ковбасу треба брати виделкою, але йому так хотілося хоч мить побути самим собою".
Щодня Штірліц, приходячи додому, відкривав сейф, діставав звідти гармошку, пляшку горілки та стопку. Наливав сто грам, випивав і дві хвилини грав на гармошці. Потім клав це все на місце та закривав сейф. Якось він прийшов додому, відкрив сейф і нічого там не виявив. Штірліц зателефонував Мюллеру: - Це ви, Штірліц? - Так. - Ви з приводу гармошки та горілки? - Так. - Ви їх більше не побачите. - Чому? - Не один ви за Батьківщиною сумуєте.