🍺 Анекдоти про алкоголь

Анекдоти про алкоголь

Чому Штірліц пахне горілкою? Секрет у печатці!

Мюллер викликав Штірліца і каже:
- Поки ви мені не скажете, чому ваш паспорт пахне російською
горілкою, я триматиму вас у камері.
Штірліц думає день, другий, третій. На четвертий день він
приходить і каже:
- Коли Кальтенбрунер ставив на мої документи друк, він
робив так - ха! (Зображує видих Кальтенбруннера).

Штірліц та його святкові спогади

У великі свята Штірліц діставав із сейфа гармошку, пляшку горілки і
гранований стакан, наливав сто п'ятдесят грамів, випивав і потім хвилин
п'ятнадцять грав на гармошці. Якось, коли йому захотілося згадати Батьківщину,
він не виявив у сейфі ні гармошки, ні горілки. Штірліц зателефонував Мюллеру:
- Це ваша робота?
- Ви з приводу гармошки та горілки?
- Так.
- Ви їх більше не побачите.
- Чому?
- Не один ви по Батьківщині тужите.

Штірліц на побаченні: коли свобода б'є на сполох

Побачення проходило у кафе. Навпаки, через п'ять столиків від Штірліца,
сиділа його дружина і безмовно дивилася на чоловіка сумними, млосними очима.
Штірліц же хвистав горілку склянку за склянкою, корчив дружині пики,
показував мову і грайливо щипав офіціанток. За стільки років спільного життя
він вперше зміг відв'язатись і відчути себе самим собою.

Штірліц наважився на відпочинок перед важливим моментом

Штірліц зайшов у свій улюблений кабачок, сів за столик, випив
залпом склянку горілки і тицьнув обличчям у тарілку із салатом.
Голос Копеляна за кадром:
- До виходу на зв'язок залишалося десять хвилин, і він міг дозволити
собі розслабитися.

Штірліц: відпустка з несподіваним підтекстом

Штірліц отямився в канаві. Страшно боліло, гуло і вухало в голові.
Поруч валялася недопита пляшка горілки та жіноча білизна. У руці було
щось... Він розтиснув руку і побачив шифрування з центру - "Дозволяємо
трохи відпочити".

Штірліц та його ностальгія за Батьківщиною

Штірліц прийшов додому страшенно втомлений, відкрив сейф, дістав
гармошку та чарку горілки, випив. Потім він довго грав далекі мелодії,
згадуючи Батьківщину. Так він робив завжди, коли випадало вільне
час. Але цього разу Штірліц відкрив сейф і нічого не виявив. Він
зателефонував Мюллеру.
- Ви з приводу горілки та гармошки? - одразу здогадався Мюллер.
- Так.
- Ви більше не питимете російську горілку і гратимете російські пісні!
- Чому?
- Не один ви за Батьківщиною сумуєте.

Штірліц і його незвичайне святкування 23 лютого

Штірліц прийшов додому, глухо зачинив усі вікна та двері, опустив
світломаскувальні штори, розтопив камін і пустив воду у ванній. Тільки
після цього він відімкнув сейф, дістав звідти пляшку горілки та тарілку салату.
Пляшку він випив прямо з горла - гвинтом, а потім трохи подумав і тихо
впав обличчям у салат. Голос Копеляна за кадром: "Лише один раз на рік, 23
лютого полковник розвідки Максим Максимович Ісаєв дозволяв собі
згадати у тому, що він - офіцер Радянської Армії".