Моня йде по Рішельєвській зі своїм другом Додіком. Якийсь хлопець кричить їм услід:
- Смердючі жиди!
Моня негайно ж розвертається і дає хлопцю десять гривень.
- Ти, що з глузду з'їхав? - Запитує Додік.
- Нічого ти не зрозумів, - оголошує Моня. - Ми з тобою не бозна-які силачі. Але цей бовдур буде тепер думати, що за такі слова йому завжди дадуть десять гривень, і буде повторювати їх знову і знову, поки таки не нарветься на такого, хто йому руки-ноги переламає.
- Сьома, як це виходить, що Шлемензон взяв тебе у компаньйони? У тебе ж грошей ані копійки!
- Ну так, усе правильно: у нього є гроші, зате в мене є досвід.
- Сьома, я тебе благаю: незабаром у тебе будуть гроші, а у нього - досвід.
Одеса. Кравець Ліберман, якому Рабинович довго не оплачував рахунок, вирішив піти до нього додому і зажадати грошей.
Він застав злісного боржника за обідом, коли той розрізав смажену індичку.
- Яків Мойсейович, коли ви повернете борг?
- Потерпіть, друже мій, ще трохи, я зараз на мілині.
- На мілині, а таки їсте індичку!?
- Бідна пташка, мені нічим було її годувати...
Дуже багатий одеський зубний лікар Рабинович емігрує до Америки.
Оскільки вивезти усе що має за кордон не представляється можливим, він усе своє майно продав і зробив собі п'ять пар дорогоцінних зубних протезів. Вартість цих протезів набагато перевищує граничну суму, яку за законом можна провезти через митницю США.
Він благополучно прибув до Нью-Йорка і, коли митник його запитав, для чого йому п'ять пар вставних зубів, Рабинович пояснює:
- Євреї, що дотримують кашруту, тримають два набори посуду: один - для м'ясного, інший - для молочного. Я такий релігійний, що тримаю також дві пари зубів: для м'ясної їжі та для молочної.
Митник злегка здивувався, але сказав:
- O'key! Для цього вам потрібні дві пари зубів. Як щодо ще трьох пар, що знаходяться у вашій валізі?
Рабинович пояснює:
- Розумієте, дуже релігійні євреї тримають ще окремий посуд для м'ясного і молочного спеціально для Песаха. Я ж так релігійний, що для цього тримаю окрему пару зубів!
- О, ви дійсно дуже міцні у своїй вірі, якщо так ревно дотримуєтеся усіх релігійних традицій, - сказав митник. - Однак дозвольте вас запитати, для чого ще потрібна п'ята пара?
Рабинович неспокійно оглядається, жестом підкликає митника ближче, нахиляється до нього й шепоче:
- Знаєте, якщо чесно, іноді так хочеться пожувати шматочок бекону...
- Сара, позич мені грошей.
- У мене немає.
- Але ти ж на Привозі сьогодні багато наторгувала.
- Знаєш, Жора, гроші краще дарувати, ніж давати в борг. У першому випадку ти здобуваєш вдячного друга, а в іншому - невдячного ворога.
Одеса. Рибний ряд на Привозі. Продавець:
- Жінко, що ви думаєте!? Беріть! Таки живий короп! П'ять хвилин тому тільки плавав!
- А чому він не рухається, і зябра у нього якісь бліді?
- Пані, він застиг та зблід від хвилювання побачівши вашу сліпучу красу.
- Мойше, я захоплений вашими почуттями! Ви з Софою разом живете вже 30 років і, тим не менш, гуляючи Одесою, завжди тримайтеся за руку!
- Семо, якщо я її відпущу, вона обов'язково щось купить.
У одеського довгожителя запитують:
- Семен Маркович, а ви вірите у прикмети?
- Дивлячись у які.
- Ну от, наприклад, прокинулися ви зранку, а за вікном...
- У моєму віці, дитинко, якщо прокинувся вранці - це вже добра
прикмета...
Одеса. Привоз.
- Ось дивлюся я на вас, Сарочка, і думаю - що таки апетитніше: ви або шинка он на тому прилавку?
- Жора, а ви не думайте, ви пробуйте...
Одеський магазин одягу:
- Мойше, я б і за півціни не купила таку шубу... Подивіться - он хутро лізе!
- Сара, та за цю ціну через пару років у вас буде відмінне шкіряне пальто!
