- Як пройшло побачення з цим твоїм фізиком?
- Цей гад сказав, що я як кварк другого покоління.
- Мда, професійна деформація...
- Так але, падлюка, не уточнив, який!
- А що?
- Я подивилася - їх там два: Чарівний і Дивний!
Перше побачення. Він - їй:
- Навіщо ти туфлі на каблуках наділа? Ледве йдеш!
- Я подумала, що тобі подобаються високі дівчата...
- Ні, мені подобаються розумні...
- Для цього я одягла окуляри.
Одарка запізнилася на побачення на три години, і тому сама чудово розуміла, що цього пня під сраку вона, у принципі, заслужила.
- Мамо я йду гуляти!
- З ким ти йдеш? А де ви будете гуляти? Ти коли повернешся додому? А на чому ти поїдеш?
- Тато я йду гуляти!
- Добре.
- Тато, а ти кого більше хотів - хлопчика чи дівчинку?
- Взагалі-то, синку, я просто хотів приємно провести час...
- Мамо, а як ми з'явилися на світ?
- Нас створив Господь.
- А тато сказав, що ми походимо від мавп.
- Ну просто я тобі про своїх родичів розповідаю, а він про своїх.
Як звуть твою маму?
- Не знаю.
- Ну, а як її тато кличе?
- Йди сюди.
Син запитує батька:
- Тато, ти пам'ятаєш яким був день, коли ти зустрів нашу маму?
- Невдалим, синку.
На випускному вечорі молоді люди, зіткнувшись з нестандартною застібкою бюстгальтера, так і цілуються до світанку.
"Цілується він поганенько", - вирішила жаба і не стала перетворюватися на царівну.
Перший поцілунок неможливо забути, особливо якщо по той бік були брекети.
Петро скаржиться приятелеві:
- Коли я вперше поцілував Галю, вона дала мені ляпаса. А коли я поклявся, що це більше не повториться, то вліпила мені другого...
Йде священик по селу і бачить - дядько косить траву, а на косі біля нього дзвіночок.
- Навіщо повісив?
- Щоб від дзвону у траві пташки і миші розбігалися і нікого не поранити.
- Он як ти про божі створіння піклуєшся - давай я тобі гріхи відпущу. Є в чому каятися?
- Я з донькою господарки ферми грішу на сіннику.
- Відпускаю гріх.
- З господинею грішу.
- Відпускаю гріх.
- А коли господиня з дочкою в місті, то і з господарем.
- Е, чоловіче, та тобі не на косу дзвіночок треба вішати!
- Чи віруєш ти в Господа нашого? - запитав мене піп.
- Вірую, отче, але тільки коли не бачу Вас.
Новий церковний служник крадькома пробрався до священика в той час, як той читає проповідь, і прошепотів:
- Отче, там на хорах... вже... грають в покер!
- Знаю, - прошепотів пастор, - але спочатку я повинен закінчити тут.