🤦‍♂️ Анекдоти про Штірліца

Анекдоти про Штірліца

Штірліц і його незвичайне святкування 23 лютого

Штірліц прийшов додому, глухо зачинив усі вікна та двері, опустив
світломаскувальні штори, розтопив камін і пустив воду у ванній. Тільки
після цього він відімкнув сейф, дістав звідти пляшку горілки та тарілку салату.
Пляшку він випив прямо з горла - гвинтом, а потім трохи подумав і тихо
впав обличчям у салат. Голос Копеляна за кадром: "Лише один раз на рік, 23
лютого полковник розвідки Максим Максимович Ісаєв дозволяв собі
згадати у тому, що він - офіцер Радянської Армії".

Штірліц та його ностальгія за Батьківщиною

Штірліц прийшов додому страшенно втомлений, відкрив сейф, дістав
гармошку та чарку горілки, випив. Потім він довго грав далекі мелодії,
згадуючи Батьківщину. Так він робив завжди, коли випадало вільне
час. Але цього разу Штірліц відкрив сейф і нічого не виявив. Він
зателефонував Мюллеру.
- Ви з приводу горілки та гармошки? - одразу здогадався Мюллер.
- Так.
- Ви більше не питимете російську горілку і гратимете російські пісні!
- Чому?
- Не один ви за Батьківщиною сумуєте.

Дивовижне порятунку Штірліца на балконі

Штірліц прийшов на конспіративну квартиру до піаністки.
Люди Мюллера стежили за ним і застали його в найгарячішу мить.
Штірліц вистрибнув з п'ятого поверху. Міг би загинути, але дивом
зачепився за поручні балкона другого поверху. Диво довго хворіло.

Штірліц і пастор: лижі, хмари та конкуренція

Штірліц проводжав пастора Шлага до Швейцарії.
Як тільки він допоміг йому пристебнути лижі - пролунав сильний
вибух і з-за гори піднялася потворна радіоактивна хмара.
- Ідіть на шум електростанції, пасторе, благо тепер її
не тільки чути, але й видно! - сказав Штірліц і подумав:
"Далеко ж просунулися конкуренти Рунге!".

Штірліц у в'язниці: хто він насправді?

Штірліц прокидається в камері в'язниці від гострого головного болю.
Починає гарячково думати: "Де я? Якщо у німців, тоді я -
Штірліц! Якщо у росіян, тоді я - Ісаєв! "
Заходить тюремник.
- Ох і нализали ви вчора, товаришу Тихонов!

Штірліц на роздоріжжі: згадки та непередбачувані зустрічі

Штірліц прокинувся в кімнаті з заґратованим вікном.
Голова гула, треба було зібратися з думками.
- Так... Що було вчора - не пам'ятаю. Мабуть - били по голові. Значить
якщо увійдуть у радянській формі - треба проситися одразу до Сталіна. Якщо в
гестапівській - одразу до Бормана і заявити, що все згадав...
Двері відчинилися і увійшов міністр культури.
- Так... Перебрали ви вчора, товаришу Тихонов...

Штірліц у тюрмі: хто ж його впізнає?

Штірліц прокинувся у тюремній камері. Він зовсім не пам'ятав, як сюди потрапив,
яке сьогодні число і яка у місті влада. Після довгих роздумів він
нарешті вирішив, що коли увійде гестапівець, треба буде сказати: "Хайль Гітлер,
я - штандартенфюрер СС фон Штірліц", а якщо увійде радянський солдат -
представитися: "Я - полковник Ісаєв". У цей момент входить міліціонер та
каже: "Ну й нажерлися Ви вчора, товаришу Тихонов".