Єврей, доїхавши до дому на таксі, мовчки виходить з машини і починає нишпорити по кишенях, а під ніс бурмоче:
- Чорт, здається в машині гаманець випустив з рук...
Почувши це, таксист натискає на газ і їде. Єврей, дивлячись услід таксі, єхидно говорить:
- А Рабинович не бреше, це правда працює...
Єврейка дзвонить коханцю:
- Коханий, приходь, у мене чоловік ввечері йде!
- А як я зрозумію, що він пішов?
- А я копійочку у через вікно кину, ти її почуєш і зайдеш!
Настав вечір. Єврейка кидає копійку. Коханця немає і немає. Вона у вікно кричить:
- Коханий, ти де?
- Копійочку шукаю!
- От ти і скупа людина! Я її вже давно на ниточці підняла!
Єврей показує новий будинок знайомому:
- Це спальня, тут кухня... а ця велика кімната - їдальня. У ній можуть поміститися, не дай Боже якщо прийдуть, 20 чоловік.
Їдуть в купе єврей, татарин і українець. Кілька діб їдуть. Нарешті українець дістає кавалок сала і каже:
- От я дурень, третю добу голодую. Геть забув, що ви сало не їсте.
- Сьома, поки ви були в Бердичеві, до вашої Сари навідувався цей гарненький ювелір Коган!
- Я вас благаю, на що ви натякаєте ?! Я у цього Когана замовив Сарі каблучку, він приносив їй її на примірку.
- Таки так! Мабуть каблучка була така замала, що ваша Сара на весь двір стогнала, коли приміряла, а потім ще й зняти не могла, аж кричала.
Помер кравець Льова. Минув час, і його дружина Циля вирішила вийти заміж за українця. Вибрала такого високого, гарного, сильного Петра - півтора Льови.
Перша шлюбна ніч, лягла вона у ліжко, заходить Петро. Роздягнувся, став біля дзеркала. Склав кулак, як гиря:
- Скажи, Циля, а у твого Льови були такі кулаки?
- Ні не було.
Він біцепси здавив і каже:
- Скажи, Циля, а у твого Льови були такі сильні біцепси?
- Ні не було.
Повертається боком.
- Циля, а у твого Льови були такі сильні ноги?
- Слухай, Петре, за той час, що ти тут крутишся, мій Льова трахнув би мене два рази і зшив дамське пальто!
