Штірліц сидів на магнітному барабані і меланхолійно жував перфострічки. "Ще 25 метрів залишилося... " - машинально зазначив Штірліц. Жувати перфострічку було несмачно і незручно, але іншого способу знищити отриману інформацію у Штірліца не було.
Штірліц сидів у камері гестапо і болісно думав. Піаністка Кет, прикута до піаніно, томилася в катівнях, всіх зв'язкових пов'язали, добродушний Плейшнер недбало провалив усі явки, Шлаг відмивав готівку в Швейцарії... Зітхнувши, Штірліц дістав "сотку" і промовив: - Алло, Юстасе? У мене проблеми з валізою. Організуй мені двох свідків-даішників. Плачу рейхсмарками!
Штірліц сидів, уткнувшись обличчям у тарілку із салатом. На столі валялися порожні пляшки. У кутку на дивані лежала Кет. В цей день - лютого - він дозволив собі бути справжнім радянським офіцером.
Штірліц сидів і сумував за російськими газетами... "Правда", "Известия", "Червона зірка". Рішення пленуму ЦК КПРС - в життя... Портрет вождя на першій сторінці... Як довго він був позбавлений цього щастя... Зрештою Штірліц зібрав всю свою волю в кулак, встав з унітазу і скористався давно остогидлою йому німецькою туалетним папером...
- Штірліц, скільки буде двічі по два? - спитав Мюллер. Голос за кадром: "Штірліц знав скільки буде двічі по два, але він не міг відповісти на це питання, тому що не знав, що з цього з приводу думають у центрі...