C якою ж заздрістю дивляться на мене люди, коли я купую гумки для грошей. Вони навіть не підозрюють, що цими гумками я кріплю до заварного чайнику кришечку, щоб не злітала
Абрам приходить до свого сусіда й звертається із проханням:
- Мойша в мене будинк будуть обшукувати, потримай у своєму сейфі всі мої гроші.
Сусід:
- Дружина, діти сюди! Бачите сусід прийшов, гроші приніс, я їх взяв, перерахував, у сейфі закрив!
Дружина й діти:
- Так, Так бачили.
Мойша відправляє дружину й дітей по своїх справах, Абрам іде. Через тиждень
Абрам знову приходить до сусіда.
Абрам: - Мойша дякую тобі, обшук у мене пройшов, нічого не знайшли, поверни будь ласка мої гроші.
Мойша: - Дружина, діти сюди! До нас сусід тиждень назад приходив?
Дружина й діти: - Ні!
- Гроші приносив?
- Ні!
- Я їх брав, перераховував, у сейф клав?
Дружина й діти: - Ні! Ні!
Мойша знову відправляє родину займатися своїми справами, а сам відкриває сейф і віддає всі гроші Абраму.
Абрам, дивуючись: - А спектакль навіщо?
Моиша спокійним рівним голосом відповідає:
- Бачиш із якою сволотою доводиться жити!
- Іване, як живеш з молодою дружиною? - Не зовсім добре. Вона вимагає грошей і вранці, і вдень, і ввечері. - Що ж вона робить з такими великими грошима? - А хто їх їй дасть?