- Сьома, як це виходить, що Шлемензон взяв тебе у компаньйони? У тебе ж грошей ані копійки!
- Ну так, усе правильно: у нього є гроші, зате в мене є досвід.
- Сьома, я тебе благаю: незабаром у тебе будуть гроші, а у нього - досвід.
Одеса...
- Фіма, і де ти познайомився з такою дівчиною?
- Як "де"? На Дерибасівській, під ліхтарем!
- І шо, ліхтар тоді не працював?
Одеса. Кравець Ліберман, якому Рабинович довго не оплачував рахунок, вирішив піти до нього додому і зажадати грошей.
Він застав злісного боржника за обідом, коли той розрізав смажену індичку.
- Яків Мойсейович, коли ви повернете борг?
- Потерпіть, друже мій, ще трохи, я зараз на мілині.
- На мілині, а таки їсте індичку!?
- Бідна пташка, мені нічим було її годувати...
Одеська квартирка.
Роза:
- Абраме, чому ти більше не кажеш, шо кохаєш мене?
- Я вже казав це одного разу. Якщо щось зміниться, я дам тобі знати...
Дуже багатий одеський зубний лікар Рабинович емігрує до Америки.
Оскільки вивезти усе що має за кордон не представляється можливим, він усе своє майно продав і зробив собі п'ять пар дорогоцінних зубних протезів. Вартість цих протезів набагато перевищує граничну суму, яку за законом можна провезти через митницю США.
Він благополучно прибув до Нью-Йорка і, коли митник його запитав, для чого йому п'ять пар вставних зубів, Рабинович пояснює:
- Євреї, що дотримують кашруту, тримають два набори посуду: один - для м'ясного, інший - для молочного. Я такий релігійний, що тримаю також дві пари зубів: для м'ясної їжі та для молочної.
Митник злегка здивувався, але сказав:
- O'key ! Для цього вам потрібні дві пари зубів. Як щодо ще трьох пар, що знаходяться у вашій валізі?
Рабинович пояснює:
- Розумієте, дуже релігійні євреї тримають ще окремий посуд для м'ясного і молочного спеціально для Песаха. Я ж так релігійний, що для цього тримаю окрему пару зубів !
- О, ви дійсно дуже міцні у своїй вірі, якщо так ревно дотримуєтеся усіх релігійних традицій, - сказав митник. - Однак дозвольте вас запитати, для чого ще потрібна п'ята пара?
Рабинович неспокійно оглядається, жестом підкликає митника ближче, нахиляється до нього й шепоче:
- Знаєте, якщо чесно, іноді так хочеться пожувати шматочок бекону...
- Сара, позич мені грошей.
- У мене немає.
- Але ти ж на Привозі сьогодні багато наторгувала.
- Знаєш, Жора, гроші краще дарувати, ніж давати в борг. У першому випадку ти здобуваєш вдячного друга, а в іншому - невдячного ворога.
Одеса. Рибний ряд на Привозі. Продавець:
- Жінко, що ви думаєте!? Беріть! Таки живий короп! П'ять хвилин тому тільки плавав!
- А чому він не рухається, і зябра у нього якісь бліді?
- Пані, він застиг та зблід від хвилювання побачівши вашу сліпучу красу.
- Мойше, я захоплений вашими почуттями! Ви з Софою разом живете вже 30 років і, тим не менш, гуляючи Одесою, завжди тримайтеся за руку!
- Семо, якщо я її відпущу, вона обов'язково щось купить.
Один одесит в гостях у іншого.
Господар гостю:
- Тобі п'ять або шість ложечок цукру?
- Три, але так шоб я бачив.
У одеського довгожителя запитують:
- Семен Маркович, а ви вірите у прикмети?
- Дивлячись у які.
- Ну от, наприклад, прокинулися ви зранку, а за вікном...
- У моєму віці, дитинко, якщо прокинувся вранці - це вже добра
прикмета...
Одеса. Привоз.
- Ось дивлюся я на вас, Сарочка, і думаю - що таки апетитніше: ви або шинка он на тому прилавку?
- Жора, а ви не думайте, ви пробуйте...
Одеса - єдине місто, де на запитання: "Де тут туалет?", Вас можуть запитати: "А вам навіщо?".
Одеський магазин одягу:
- Мойше, я б і за півціни не купила таку шубу... Подивіться - он хутро лізе!
- Сара, та за цю ціну через пару років у вас буде відмінне шкіряне пальто!
Зустрічаються два одесити:
- Семен Маркович! Який чудовий на вас костюм! Скільки він коштував?
- Тобто як це "коштував"? Він все ще коштує.
Одеський дворик:
- Абраша йди їсти!
- Я вже поїв у Павла!
- Ой! Це не син, а золото!