Анекдот про цирк
Двоє приятелів, напідпитку, сидять у цирку. На сцені дресувальник кладе голову в пащу лева. Один приятель іншому:
- Подумаєш, "здивував"! Я в такому положенні зі своїми тещею, дружиною і начальником все життя перебуваю...
Двоє приятелів, напідпитку, сидять у цирку. На сцені дресувальник кладе голову в пащу лева. Один приятель іншому:
- Подумаєш, "здивував"! Я в такому положенні зі своїми тещею, дружиною і начальником все життя перебуваю...
- Чи немає у вас вакансій? - Запитав чоловік у директора цирку.
- Нам потрібен асистент дресирувальника, - відповів той.
У цей час дресирувальниця увійшла до клітки з левом, засліплюючи оточуючих облягаючим костюмом. Величезна кішка притиснулася до землі, лизнула її щиколотку та поклала голову їй на ступні.
- Можете так само? - Запитав менеджер чоловіка.
- Звісно можу, - відповів той. - Тільки приберіть лева!
Батьки тридцятирічної Катерини так хотіли онуків, що забороняли їй ночувати вдома.
- А чого генерал мовчить?
- Думає. У нас в армії так: якщо генерал мовчить, отже, або думає, або - портрет.
Чому генерали не бігають?
Тому, що в мирний час це викликає сміх, а у воєнний паніку.
Син генерала грає у солдатики:
- Тату, дивися, я тут правий фланг вишукував, а тут лівий...
- Правильно, молодець синок! А ось це напевно резерв причаївся?
- Ні, це мені солдатики дачу будують...
По місту йде генерал з донькою. Назустріч лейтенант, відкозиряв, пішов далі. Донька запитує:
- Тато, а хто це?
- Лейтенант, донька.. - поблажливо відповідає батько. Йдуть далі, назустріч капітан, теж козирнув.
- А це хто?
- Капітан.
Далі йдуть, зустрічають полковника, обмінялися привітаннями.
- Ну а це?
- Це, дочко, полковник, - вже шанобливо каже генерал. Через деякий час назустріч йде єфрейтор. П'яний, форма розстебнута, ремінь висить... Пройшов повз, навіть не звернувши уваги.
- А це хто?!
- Єфрейтор... - Відповідає шокований генерал.
- Треба ж! Такий молодий, а вже єфрейтор!...
Домашня дівчина Олена, коли погоджувалася на групповуху, наївно вірила - що хто-небудь й одружиться.
У сауні троє чоловіків та одна жінка.
Один чоловік пристроївся попереду, другий позаду.
Третій, стомився чекати й каже:
- може кого підмінити?
Дівчина, виймаючи член з рота:
- Мене підміни!
- Знаєте, а мене в дитинстві ставили на стільчик і змушували розповідати віршик. Якщо віршик подобався - мені давали цукерку, якщо ні - стільчик вибивали...
Дитинство - це час, коли щастя від того, що тобі купили іграшкову залізницю більше, ніж коли дорослим ти купив залізничну компанію.
Я у дитинстві спала на двох'ярусному ліжку, причому на другому поверсі.
Тому я абсолютно не боялася монстрів що ховаються під ліжком.
"Якщо прийдуть, - думала я, - то наїдяться сестрою".
Найстрашніший кошмар дитинства-це коли мама поставила тебе у чергу, а сама пішла до іншого відділу. І черга все ближче, ближче, ближче...
Сидить онук на колінах у дідуся і слухає розповіді про війну.
- Піймали нас німці і кажуть:
- Якщо скажете де партизани - відпустимо, а якщо ні - тоді вб'ємо.
- Ну і як все закінчилося? - запитує онук.
- Вбили мене...
Високо в горах хлопчик запитує у грузинського дідуся:
- Дідусь, а скільки тобі років?
- Сто п'ятдесят вісім...
- А п'єш, палиш?!
- Звичайно! А то я так ніколи не здохну.