1920. Париж, кабаре, В залі сидять кілька емігрантів-білогвардійців.
- Панове, Знаєте, чого б мені зараз хотілося? Нажертися горілки, дати у пику офіціантові, а після залізти та срати у рояль!
-Поручік! Ви що?! Це ж не Росія, вони ж не зрозуміють, тварюки дикі!
- От дідько, у мене вже рука втомилася!
- Ти навіть не уявляєш, яка це двозначна фраза...
- Та ні, ти все не так зрозуміла - я просто другові допомагаю...
- Ти просто знущаєшся над моєю фантазією!
- Семене Марковичу, я чую, ваша Роза грає на флейті, хоч раніше завжди грала на роялі?
- Таки да, ледве вмовив!
- А різниця?
- Граючи на роялі, вона таки має можливість ще й підспівувати собі!
- Вибач, коханий, я вела себе, як останнє стерво.
- Ну, навіщо ти про себе так погано кажеш? Ти цілком могла б претендувати на місце в трійці лідерів...
Молода пара збирається до нічного клубу:
- Василь, а куди поділося моє улюблене вечірнє плаття?
- Галя, ти в ньому не підеш!
- А, ну, розтисни кулак...
У подруги сьогодні десятиліття весілля. Вихваляється, що у весільну сукню влізла... Ну, я не стала нагадувати, що заміж вона виходила на дев'ятому місяці вагітності.